Методологічні основи формування складу фінансових витрат як одного з найважливіших показників ефективності функціонування житлово-комунального господарства

к.е.н., проф.. , ас.

 Методологічні основи формування складу фінансових витрат як одного з найважливіших показників ефективності функціонування житлово-комунального господарства

Вимоги ринкової економіки полягають у досягненні беззбиткової діяльності підприємств різних галузей. Шляхи її досягнення можуть бути різні в залежності від умов функціонування. Для підприємств житлово-комунального господарства, які надають послуги за тарифами, що підлягають нормативному регулюванню, забезпечення ефективної роботи здійснюється завдяки зниженню витрат. Тому можна стверджувати, що витрати характеризують рівень ефективності роботи підприємств ЖКП

Поняття ''ефективність" широко використовується у ринковій економіці. Це цілком закономірне явище. Підвищення ефективності виробництва і якості роботи житлово-комунального господарства є наріжним каменем економічної політики держави. Головним завданням у цьому напрямку є прискорення розвитку галузі на підставі її реформування згідно з вимогами ринкової економіки, інтенсивного розвитку, раціонального використання виробничого потенціалу підприємств, економного використання ресурсів і підвищення якості роботи.

Економічна криза виявила усі недоліки функціонування житлово-комунального господарства, недостатність фінансування збільшила тяжкий стан галузі, показала його неспроможність працювати в нових умовах господарювання. Тому стоїть задача переорієнтувати кожне підприємство галузі на першочергове використання якісних факторів економічного зростання, виявлення резервів зменшення витрат на надання послуг та виконання робіт. Виконання завдання можливе лише впровадженням у практику господарювання методів управління затратами.

У зв'язку з цим важливо виявити економічну сутність категорії "витрати", її зв'язок з ефективністю виробництва, оскільки остання, за великим рахунком, є відношення корисного результату (ефекту) до витрат на його отримання. Тільки на підставі вивчення економічної сутності витрат можна науково обґрунтувати передумови раціональної організації систем планування, обліку витрат і калькулювання собівартості послуг житлово-комунального господарства та знайти шляхи удосконалення економічної роботи на усіх рівнях управління.

У сучасній економічній науці будь-яка діяльність людини з використання ресурсів вважається виробничою діяльністю чи виробництвом. Метою цієї діяльності є створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних як для окремих індивідів, так і суспільства в цілому. Не є виключенням із цього і житлово-комунальне господарство, У процесі виконання робіт та надання послуг здійснюється перетворення, трансформація ресурсів у різноманіття різних видів продукції, робіт і послуг. Споживання ресурсів спричиняє виникнення витрат, обумовлених виробництвом.

Аналізуючи роль і місце виробничих витрат у системі ринкового механізму, не можна не послатися на основоположника економічної науки Адама Сміта, яким було закладено підвалини сучасної теорії ринку. А. Сміт доводив, що виробничими витратами є природна ціна товару. Даючи визначення й тлумачення природної і ринкової ціни, він стверджував: якщо ціна певного товару відповідає природним нормам земельної ренти, заробітної плати і прибутку на капітал, що затрачені при видобуванні, обробні і доставці товару на ринок, то це означає продаж даного товару за його природною ціною. Під природними нормами земельної ренти, заробітної плати й прибутку на капітал Адам Сміт розумів звичайні або середні норми, що існують для кожного виду ресурсу і виробництва в певних економічних умовах. Реалізація товару за його природною ціною означає його продаж за власною вартістю, тобто за стільки, у скільки він обійшовся виробникові. Ринкова ціна відрізняється від природної ціни, і якщо вона нижча за природну ціну, не має стимулу для виробництва цього виду товару. А оскільки в центрі механізму ринкової економіки є прибуток, то це зумовлює одне з основних завдань виробника – мінімізацію виробничих витрат. [1, с. 27]

Під терміном "витрати" класики економічної науки розуміли середні "* суспільні витрати на одиницю, тобто те, чого коштувала окрема одиниця продукції на середнім підприємстві, або чому рівні середні витрати на всіх підприємствах, що належать до галузі. А. Сміт увів поняття абсолютних витрат, Д. Рікардо  – автор теорії порівняльних витрат.

В умовах адміністративно-командної економіки теоретичну основу поняття витрат складало вчення К. Маркса. Відповідно до марксистської концепції, витрати виробництва – це те, що коштує товар капіталісту. У цю вартість включається сума витрат на придбання засобів виробництва і робочої сили (постійного і змінного капіталу).

К. Маркс термін витрати використовує в чотирьох значеннях:

– дійсні (іманентні) витрати виробництва, вимірювані кількістю витраченої праці, що утворить вартість;

– капіталістичні витрати виробництва як витрати постійного і змінного