Управління фінансово-економічною системою. Управління витратами. Класифікація витрат

Тема 6. Управління фінансово-економічною

системою

6.1  управління витратами

Під витратами розуміють спожиті ресурси або гроші, які необхідно заплатити за товари, роботи, послуги. Для управління витратами потрібна інформація про об'єкт витрат: продукцію, роботи, послуги або види діяльності підприємства, які потребують оцінки витрат, що з ними пов'язані.

Таблиця 6.1 - Класифікація витрат

Економічні елементи витрат операційної діяльності (п.21П(С)БО16):

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші втрати.

Матеріальні витрати включають витрати на придбання сировини і матеріалів, палива, енергії, запасних частин, устаткування, будинків, споруд; використання природної сировини, плата за воду, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів; обслуговування виробничого процесу, поточного ремонту, технічного огляду та обслуговування основних виробничих фондів, забезпечення правил техніки безпеки праці, пожежної і сторожової охорони, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші поточні витрати.

Витрати на оплату праці складають будь-які види грошових та матеріальних виплат і доплат, інші заохочення і виплати, виходячи з тарифних ставок, премій в грошовій і натуральній формі, що установлено Положенням про оплату праці, колективним договором або за домовленістю сторін.

Відрахування на соціальні заходи — збір на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; нещасливого випадку на виробництві тощо.

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів складають витрати на повне відновлення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних виробничих фондів, нарахованих відповідно до норм законодавства та облікової політики підприємства.

Нематеріальні активи – це вартість об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об’єктом права власності (винаходи, знаки товарів і послуг, торгові марки, об’єкти авторських прав, програмне забезпечення, гудвіл, “ноу-хау” тощо).

Інші операційні витрати — витрати, що включаються в собівартість наданих послуг (робіт): оплата послуг сторонніх організацій; виготовлення інструкцій, розрахункових книжок, службової документації; реклама, податки до Державного інноваційного фонду, ремонт і утримання автодоріг, оплата відсотків за кредитами; послуги банків за розрахункове обслуговування та ін.

Угруповання витрат за статтями калькуляції використовують для  обчислення собівартості та встановлення цін на продукцію (послуги).

Калькулювання собівартості полягає у визначенні розміру витрат у грошовій формі за окремими видами діяльності, виробничими процесами, структурними підрозділами, в цілому по підприємству на виробництво (збут) одиниці продукції  (робіт, послуг).

Рис.6.1 Складові операційної собівартості

Таблиця 6.2 – Види витрат залежно від цілей оцінки

Вичерпані (спожиті) — це витрати поточної діяльності, які понесли для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (не спожиті) — витрати, що понесли у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди у майбутніх періодах.

Релевантні — величина витрат, яка може бути змінена внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні — не залежать від прийняття рішень.                                                                

Дійсні витрати вимагають сплати грошей або витрачання інших активів, а можливі витрати (втрати) — це вигода, яку втрачають, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Таблиця 6.3 – Варіанти витрат при використанні коштів

Маржинальні - витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Контрольовані (неконтрольовані) — витрати, які можна безпосередньо контролювати (не можна контролювати) або чинити (не чинити) на них вплив.

Для розподілу витрат на постійні та змінні слід відповісти на запитання: "Чи змінюються ці витрати в залежності від кількості виробленої продукції?" .

Якщо відповідь буде "ні", то цю статтю витрат слід віднести до постійних витрат. Коли витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва – це змінні витрати. Якщо змінюються не прямо пропорційно до обсягу виробництва, їх вважають напів- або частково постійними.

Прямі й непрямівитрати можна визначити, поставивши запитання:

"Чи можна ці витрати віднести на конкретний продукт чи вид діяльності?” Якщо так, то це прямі витрати, а якщо ні — непрямі.      

Директ-костинг (калькулювання змінних витрат) — це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат. В процесі калькулювання визначається  Маржинальний дохід (прибуток) —

  різниця між доходом від реалізації продущії та змінними витратами.

Коли маржа покриває усі постійні витрати, підприємство отримує прибуток