Згідно з галузевими нормативами рівень втрат води залежить від віку труб та виду матеріалу, з якого вони виготовлені. Однак, галузевими нормативами не передбачено граничного рівня, до якого може зростати норматив. Лише визначено, що без спеціальних додаткових обґрунтувань поточний індивідуальний технологічний норматив використання питної води для конкретного підприємства не повинен перевищувати 300м.куб. на кожну 1000м.куб. питної води поданої в систему, або 30%. І лише при умові надання додаткових обґрунтувань можливо затвердження нормативу в необмежених розмірах.
Нормативні втрати води, затверджені органами місцевого самоврядування, мають занадто високий рівень (понад 30%) у 15-ти з 27 підприємств: Валківське РКП “Водоканал” – 50,1%, Ізюмське КВВКП – 51,1%, Сахновщанське КДВКП – 52,9%.
На прикладі КП ВТП “Вода” проаналізовані втрати води, обумовлені технологією її виробництва.
Харківською міською радою затверджено індивідуальний норматив технологічних втрат при використанні товарної і нетоварної води у розмірі 43,24% від загального обсягу товарної води. В цілому по підприємству понаднормативних втрат не було, але простежується тенденція до постійного їх зростання в межах затвердженого нормативу. Так, фактичні втрати зросли з 31,7% у грудні 2006 року до 35,6% у 2008 році.
Слід зазначити, що фактичні втрати води збільшуються при одночасному зменшенні обсягів її виробництва, тобто втрати води зросли на 1,2% при зменшенні обсягу поданої товарної води на 1,0%.
КП “Харківкомуночиствод” також несе значні втрати, які пов’язані з відшкодуванням витрат на транспортування та очищення обсягів стічних вод. Наприклад, існує різниця між фактичним обсягом стічних вод, прийнятих очисними спорудами, та обсягами, які за показниками лічильників та затвердженими нормами споживання пред’являються до сплати споживачам.
Так, за даними КП “Харківкомуночиствод” очисними спорудами м.Харкова фактично прийнято для очистки 709458,6тис.м.куб. стічних вод, в той час, як за нормами і показниками лічильників обсяг стічних вод склав 455631,7тис.м.куб. Тобто не передбачені витрати по транспортуванню, очищенню стічних вод в кількості 253826,9тис.м.куб. (2006 р. – 82838,4тис.м.куб, 2007 р. – 80826,0тис.м.куб., 2008 р. – 90162,5тис.м.куб.) підприємству не відшкодовані. Розрахунковим шляхом, виходячи із складеної собівартості за 1м.куб. стічних вод витрати склали 165,6 млн.грн.
При існуючому порядку нормування технологічних втрат та непрозорої системи тарифної політики у підприємств є скриті “резерви” збільшувати свої витрати, навіть при зменшенні обсягів виробництва питної води.
В таких умовах відсутня зацікавленість підприємства вишукувати кошти для здійснення капітального, поточного ремонту основних виробничих фондів, тому як нема понаднормативних втрат.
Але зростання втрат в межах нормативу призводить до відповідного зростання собівартості, яка, на перший погляд, цілком обґрунтована.
В свою чергу, це дає змогу підприємству постійно піднімати питання перед місцевими органами влади, які затверджували і норматив втрат, переглядати тарифи в бік їх збільшення.
Таким чином, місцеві органи влади стають заручниками своїх же дій щодо затвердження нормативів втрат у розмірах, які не відповідають навіть фактичним втратам.
Гіпотеза 5. Незадовільний стан виконання регіональної Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду Харківської області засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії до 2007 року не сприяє раціональному використанню енергетичних та матеріальних ресурсів, оптимізації тарифів на житлово-комунальні послуги.
Одним із дієвих заходів раціонального споживання комунальних послуг у житловому фонді та економії енергетичних, матеріальних ресурсів є оснащення житлових будинків приладами обліку.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.