Аналіз сучасного стану системи перевезень пасажирів в міжміському сполученні

2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СИСТЕМИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПАСАЖИРІВ В МІЖМІСЬКОМУ СПОЛУЧЕННІ

Автобусний транспорт, як один із видів транспорту загального пасажирського користування забезпечує регулярне, безперебійне та безпечне перевезення пасажирів в міських умовах, приміському, районному (сільському), міжміському та міжнародному сполученнях. Перевезення пасажирів повинне здійснюватися з найбільшою зручністю, можливо високою швидкістю та мінімальною вартістю поїздки.

2.1 Огляд літературних джерел

Автобусний маршрут являє собою встановлений та певно обладнений путь слідування автобусів між начальними та кінцевими пунктами. Перевезення пасажирів на маршруті здійснюється за ствердженим розкладом руху.

Перевезення пасажирів здійснюється по маршрутам руху ЕЩЕ ЧУТЬ-ЧУТЬ про „рух”, можно Вас назівать „Мисс Тавтология”. Згідно з “Уставом автомобільного транспорту”, маршрутом називається шлях між початковою та кінцевою зупинками. В залежності від функціонування маршрути бувають постійні (здійснюються круглий рік) та сезонні (періодично зачиняються). В залежності від територіального проходження розпізнають маршрути: міські, приміські, міжміські та міжнародні.

До міжміських відносяться маршрути що виходять за межі міста на відстань більш ніж 50 км. Міжміські автобусні маршрути подрозділяються на внутріобласні, внутрікраєві та внутріреспубліканські.

В залежності від величини розподілення пасажиропотоків на маршруті роботу автобусів організують за звичайним, полуекспресним або експресним режимом руху.

При звичайному режимі руху зупинка автобусів є обов’язковою на всіх зупиночних пунктах.

Полуекспресним режимом руху в міжміському сполучені вважається режим при якому запезпечується швидкість сполучення не меньше 50 км/год.

Експресним режимом руху вважається режим при якому або повністю відсутні або є проміжні зупиночні пункти але забезпечується швидкість сполучення не меньш 55 км/год. – Перефразировать предложение

Рух на міжміських маршрутах в експресному та полуекспресному сполученні організовуються на основі методики збільшення швидкостей автобусів.

Під системою організаціії руху (рисунок 2.1) слід розуміти повний збіг встановленої форми організації праці водіїв та прийнятого розміщення АТП в початку, середені або проміжному пункті маршруту. Системи організації руху підрозділяють на системи сквозного та ділянкового руху автобусів.

При сквозному русі кожен автобус проходить весь маршрут від початкового до кінцевого пункту та назад.

При ділянковому русі маршрут ділиться на ділянки. Кожна ділянка обслуговується автобусами певного АТП. На границях сміжних ділянок проводиться пересадка пасажирів з одного автобусу в інщий. На разі існуючих незручностей, щодо пасажирів, а також деяких інших недоліків ділянковий рух не знайшов розповсюдження та неможе бути рекомендовано. В міжміському сполучені слід приміняти систему сквозного руху.

Для оцінки різних систем організацій руху з метою вибору найбільш раціональних необхідно встановити сфери можливого застосування окремих систем труда водіїв та оцінити ефективність ії використання на маршрутах.

При міжміських перевезеннях можливе використання наступних систем організації роботи водіїв: одиночної їзди, змінної, турної, змінно-турної, змінно-групової та змінно-турно-групової.

	В проміжному пункті маршруту

Рисунок 2.1 – Схема варіантів організації руху автобусів на міжміських маршрутах

Одиночна їзда враховує обслуговування автобусу одним водієм за оборотний рейс на маршруті. Найбільш ефективно застосовувати її на тих маршрутах, де оберт автобусу виконується за один робочий день. Тому що не є можливим організувати довгий відпочинок водія в проміжних пунктах. Одиночна їзда може застосовуватись на маршрутах невеликої довжини.

Змінна їзда. Кожен водій обслуговує один автобус на певній ділянці маршрута