Сутність неоплатонізму. Філософсько-релігійні погляди на природу світу Плотіна і Прокла. Єдиний, мисляча першопричина, душа і матерія

ЗМІСТ:

Вступ........................................................................................................................3

1.Сутність неоплатонізму. Філософсько-релігійні погляди на природу

світу Плотіна і Прокла. Єдиний, мисляча першопричина, душа і

матерія.....................................................................................................................4

2. Ідеї антропосоціогенезу – Ф. Енгельс „Роль праці в процесі

перетворення мавпи в людину”.......................................................................12

3. Вчення Гегеля про свободу, державу і право.............................................18

4.Давньогрецька філософія як джерело розвитку західної філософії......25

Висновок................................................................................................................29

Список використаних джерел...........................................................................31

Вступ.

Завдання моєї курсової роботи структурно складається з чотирьох питань. Це: 1) Сутність неоплатонізму. Філософсько-релігійні погляди на природу  світу Плотіна і Прокла. Єдиний, мисляча першопричина, душа і матерія; 2) Ідеї антропосоціогенезу – Ф. Енгельс „Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину”; 3) Вчення Гегеля про свободу, державу і право; та 4) Давньогрецька філософія як джерело розвитку західної філософії.

Актуальність розгляду першого питання обумовлена тим, що філософська спадщина Платона і його послідовників є настільки великою та багатогранною, що змушувала в усі часи повертатися до себе та мала значний вплив на багато філософських течій і зараз не втрачає своєї актуальності.

Стосовно другого питання слід зазначити, що ідеї Ф. Енгельса стосовно розвитку людини і суспільства та факторів, що впливають на цей розвиток є досить цікавими та слушними. Енгельс першим надав визначення прогресу, так, на його думку прогрес - це одна з форм розвитку, що  характеризується такими необоротними змінами явища або цілісної системи, у результаті яких здійснюється їхній перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого.

Вчення Гегеля про свободу, державу і право є частиною його філософії духу, яка складається з вчення про суб'єктивний дух (антропологія, феноменологія, психологія), вчення про об'єктивний дух (право, моральність, держава) і вчення про абсолютний дух як вищу ступінь самопізнання "абсолютної ідеї" (мистецтво, релігія, філософія).

Звичайно неможливо обійти увагою питання щодо впливу давньогрецької філософії на розвиток західної філософії, давньогрецька філософія, зокрема такі її категорія як дух, матерія, нескінченність. Давньогрецькі філософи заклали ґрунт, на якому розвинулась західна наука і культура, тому її вплив важко переоцінити.

1. Сутність неоплатонізму. Філософсько-релігійні погляди на природу світу Плотіна і Прокла. Єдиний, мисляча першопричина, душа і матерія.

Розгляд даного питання слід почати з короткого опису Платона і його внеску у філософію, щоб зрозуміти на яких ідеях були побудовані погляди неоплатоністів.

Платон - давньогрецький філософ; син Арістона і Періктіони. Народився 07.11.428 р. Умер 347 р. Родом з Афін, справжнє ім'я його - Аристокл. За переказами, Аристокл одержав своє прізвисько Платон (греч. «повний», «широкоплечий») від Сократа за ширину двох частин тіла - грудей і чола.

Родина була небагатою, хоча і знатною: Арістон походив з роду останнього афінського царя Кодра, а Періктіона - з родини, що дала Афінам Солона. Одержав звичайну для знатного афінянина освіту: гімнастика, граматика, музика, математика.

Рано познайомився з філософією Геракліта, Парменіда, Зенона, піфагорійців. У 407 р. до н.е. познайомився із Сократом і до смерті Сократа був у числі його найближчих учнів. [1; 14]

Плотін і Прокл є найяскравішими представниками школи неоплатонізму. За їх поглядами в основу світу покладено щось єдине (неподільне), абстрактне (трансцендентне) і ідеальне (незмінне). Єдине породжує розум - Hус. Розум споглядає це Єдине, а потім породжує світову душу. Єдине - розум - душа. Коли є всі три - вони рівні, але першим було Єдине. Душу доходить до окремих речей (матерії), до людини. Людина прилучається до ідеального за допомогою душі.

Цінність філософії неоплатонізму в тому, що Платон разом