Стародавня Греція: генезис європейського типу філософствування

ТЕМА № 4: „Стародавня Греція: генезис європейського типу філософствування”

План:

Вступ.......................................................................................................................3

1. Перші грецькі філософи та їх погляди........................................................4

2. Софісти і Сократ.............................................................................................12

3. Філософські і соціально-політичні погляди Платона.............................21

4. Етика й політика Аристотеля......................................................................29

Висновки...............................................................................................................36

Список використаних джерел...........................................................................38

Вступ.

Темою моєї курсової роботи буде тема „Стародавня Греція: генезис європейського типу філософствування”.

Актуальність практичного вивчення даної теми полягає, на мою думку, у тому, що логіка розвитку античної філософської думки послідовно вела до включення в сферу філософських міркувань антропологічної, власне людської проблематики. Однак великі повороти і відкриття в галузі філософії зумовлюються не тільки внутрішньою логікою її розвитку, але і могутніми імпульсами, що йдуть від запитів суспільно-політичного життя.

Розклад родової громади призвів до створення в давньогрецькому суспільстві полісів. У полісах епохи класичного періоду грецької історії склалася полісна демократія як форма правління, при якій кожен вільний громадянин брав активну участь у народних зборах, в обговоренні справ і життя полісу. Замість звичаїв і традицій, що склалися в родовому суспільстві, виробляється письмове право, права й обов'язки громадян установлюються на основі. У цей час політична освіта, мистецтво володіти словом, майстерність публічного виступу набуває важливого значення для вільного індивідуума.

Якщо для міфологічного мислення древні традиції, перекази, звичаї були недоторканні, мали ознаку божественності, то в умовах демократичного життя слово, дискусія, публічний виступ були позбавлені цієї ознаки і це дало могутній поштовх розвитку раціонального мислення. Відтепер істина – стала не предметом віри, а результатом раціонального пошуку. Вона стала мати потребу в обґрунтуванні фактами і логікою. Отже, встановлення грецької демократії були тією основою, на якій формується раціоналістичний спосіб мислення, що вперше знайшов втілення у давньогрецькій філософії.

Метою розгляду даної теми буде розкриття таких питань як: перші грецькіфілософи та їх погляди; софісти і Сократ; філософські і соціально-політичні погляди Платона та  етика й політика Аристотеля.

1. Перші грецькі філософи та їх погляди.

На самому початку грецької філософії стоїть загадкова постать напівміфічного Пітагора або Піфагора, як ми його знаємо. Про особу його нічого невідомо певного. Арістотель, говорить про його прибічників, як про т. зв. "піфагорійців", ніби натякаючи, що ця назва не досить виправдана, і що основоположник цієї течії в дійсності може й не існував. В кожнім разі, майже нічого не знаючи про Піфагора (що мав жити десь коло 600 року перед Христом, походив, як запевняє легенда, з острова Самосу та виселився до грецьких колоній в південній Італії, де й зустрічають пізніше його послідовників), ми знаємо в пізніші часи численних "піфагорійців", що утворювали напіврелігійний орден або секту, що її члени були зв'язані вузами особистої приязні та аскетичного життя.

До історії філософії віднесено Піфагора та піфагорійців через те, що їх об'єднання повстало на ґрунті певних філософічних поглядів. Як здається, вперше привели греків до філософічного думання ті явища