Апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили

норми, доказового значення не має й посилатися на нього в обґрунтуванні рішення не можна.

Виходячи з того, що справи про визнання недійсними актів не носять майнового характеру, не можуть бути використані й передбачені ст. 22 ГПК України права позивача щодо вчинення деяких процесуальних дій. Зокрема, позивачем не може бути змінено предмет позову, збільшено або зменшено розмір позовних вимог. Визнання ж позову відповідачем суттєво не впливає на на-. слідки розгляду справи. Зі специфіки справ про визнання недійсними актів випливає також неможливість застосування п. 6 ст. 80 ГПК України щодо припинення провадження у справі, якщо орган, який видав акт і є відповідачем у справі, ліквідований.

Статтею 84 ГПК України визначено таку особливість змісту рішення суду про визнання акту недійсним: у резолютивній частині рішення вказується чи визнається акт недійсним повністю або частково (і в який саме частині), однак при цьому не враховано, що господарському суду підвідомчі справи про визнання недійсними як ненормативних, так і нормативних актів, що офіційно оприлюднюються й поширюють свою дію на необмежене коло суб'єктів. Тому, на думку В.Е. Беляневича, оскільки існує оприлюднення факту визнання недійсним нормативного акту, то норма такого змісту має бути передбачена в ГПК України.

Офіційне оприлюднення необхідне для того, щоб, по-перше, припинити його застосування іншими особами, які не були учасниками розгляду справи, і тим самим запобігти можливим порушенням інтересів суб'єктів у майбутньому, а по-друге - запобігти поданню заяв про визнання недійсними того акта, щодо якого вже прийнято судове рішення у даному провадженні¹.

Визначаючи повністю або частково недійсним акт ненормативного характеру (індивідуальний акт), який доведено до відома та (або) виконання певного кола юридичних чи фізичних осіб (крім самого позивача), що спричинило порушення прав чи завдало шкоди охоронюваним законом інтересам позивача, господарський суд зобов'язує відповідача повідомити про резолютивну частину рішення зі справи тих же осіб і в той самий спосіб, яким до них було доведено цей акт, або в інший прийнятний для позивача спосіб та подати господарському суду у визначений ним термін докази такого повідомлення¹.

Слід також відзначити таку особливість справ про визнання недійсними актів, як відсутність стадії виконання рішення. Виходячи з того, що справи про визнання недійсними актів державних та інших органів не мають характеру спору про право, а такі позови не є позовами про присудження, правовий інститут