Інформаційна діяльність служби безпеки. Чинники, що обумовлюють загрози інформаційним об‘єктам

Інформаційна діяльність служби безпеки

ЗМІСТ:

1. Чинники, що обумовлюють загрози інформаційним об‘єктам.          - 3

2. Методи захисту інформаційної безпеки підприємств та установ.        - 8

3. Проблеми інформаційної взаємодії органів виконавчої влади

та підприємницьких структур.                                                                          -  12

Список  використаних джерел.                                                                     - 17

1. Чинники, що обумовлюють загрози інформаційним об‘єктам.

Як економічна розвідка, так і діючі захисні міри проти неї є важливими умовами забезпечення конкурентних переваг. Оскільки в усім світі конкуренція визнається одним з головних факторів, що забезпечують рівновагу економічного розвитку, то економічна розвідка, безсумнівно, збереже свою актуальність і надалі. У період між двома світовими війнами Німеччина активно вела економічне шпигунство і була щонайкраще інформована про те, що відбувається у всій Європі. У Берліні була створена установа, що видавала себе за філію концерну хімічної промисловості "ІГ Фарбеніндустрі", про яку на Нюрнберзькому процесі було сказано, що вона давала вермахтові інформацію про закордон політичного, економічного і військового характеру.

Цей приклад наочно демонструє, що вже перед другою світовою війною мало місце зрощування економічної розвідки з політичною і військовою. Під час війни основні об'єкти промислового шпигунства знаходилися в США, оскільки там, поза межами досяжності німецької авіації, йшли роботи над атомною бомбою. Тоді, до речі, виник нині повсюдно використовуваний принцип захисту від шпигунства, що називається "перегородки", що коли навіть користуються довірою люди одержують тільки ту інформацію, що потрібна їм безпосередньо для роботи, а будь-яка спроба одержати зведення, що виходять за межі цієї інформації, відразу попадає в поле зору органів, що охороняють таємницю.

По закінченні другої світової війни почалося полювання країн-переможниць за секретами Німеччини і Японії. Виявилося, що вже згадуваний трест "ІГ Фарбеніндустрі" має масу інформації, серед якої - відкриття в області органічної хімії, секрети сульфамідів, проект міжпланетної ракети зі світловим двигуном. Були виявлені описи методів порошкової металургії, результатів іспитів матеріалів за допомогою гамма-променів, методів виробництва синтетичного бензину, пінопластів, що поглинають ультразвук і утрудняють виявлення підвідних човнів, а також флуоресцентних немерехтливих ламп, різних лік і багато чого іншого.

Після закінчення другої світової війни Європа вступила в епоху відносного політичного спокою, але економічне протистояння продовжувалося. Людство стало усе більше і більше усвідомлювати, що якщо раніш основні переваги державі надавав доступ до сировини, то в XX столітті першорядне значення має інформація. Тому економічне шпигунство досягло небаченого розквіту саме в другій половині XX століття. Для досягнення переваг у конкурентній боротьбі використовується устаткування, що надає шпигунам можливості, у які раніш важко було повірити (наприклад, засоби відновлення записів по відбитках, залишених пишучими засобами; прилади, що фіксують коливання стекол при розмові в приміщеннях і відтворюючі тексті бесіди;  підслуховуючі і підглядаючі пристрої).  

Виготовлення шпигунського устаткування стає цілком легальним і прибутковим бізнесом. Ціла галузь забезпечує діяльність шпигунів не тільки в технічному відношенні: розробляються методи так називаного легендування, коли дезінформація про переговори, випробування устаткування, джерела сировини подається так тонко, що збиває зі сліду професійних шпигунів.

Адвокати, що втягнуті у комерційне шпигунство, збирають інформацію про законодавство кожної країни з метою відшукання лазівок для проникнення шпигунів. Розроблено поведінкові схеми для представників різних національностей при веденні переговорів з метою здійснення тиску на них і використання своїх переваг. Існують таємні, так називані чорні, біржі, де продають крадені комерційні і промислові секрети: у Японії - по електроніці і пластмасам, в Італії - по фармацевтиці. Подібні біржі мають інформацію про фінансові і торговельні можливості фірм, і ця інформація є найбільш коштовним товаром [5; 47-48].

О.Ю. Казакевич, відзначає, що «за даними ООН, у світі існує близько 55 тисяч транснаціональних корпорацій, що займаються комерційним шпигунством, що збирає дані про фундаментальні і прикладні відкриття, про злиття компаній, рух фінансів, а також про видних політичних діячів, про провідних спеціалістів і менеджерів великих фірм із метою здійснення тиску на них; про території, перспективні з погляду вкладення капіталу в їхній розвиток (зокрема, великий інтерес викликають з цього погляду держави СНД). У розвідувальні заходи вкладаються величезні гроші. Японські компанії в 80-х роках виділяли до 30 млн. доларів у рік на зміст у США шпигунів тільки в сфері програмування. Вибухнув скандал, коли виявилося, що в 1982 р. фірми "Хітачі" і "Міцубісі" передали американській консультативній фірмі більш 600 тис. доларів на придбання секретів ІВМ.