Вексельне право. Протест векселя. Розгорнута характеристика

ЗМІСТ

1. Протест векселя3

2. Відповіді на питання                                                                                       12

3. Завдання                                                                                                            18

Список використаної літератури26

1. Протест векселя - дати розгорнуту характеристику.

Протестом за векселем (протест у неакцепті або неплатежі) є засвідчення автентичним документом відмови в акцепті або у платежі (ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - УВЗ)). Його наявність у вексельному зобов'язанні пов'язана з тим, що за загальним правилом для реалізації свого права вимоги векселедержатель зобов'язаний додержуватися встановлених законом формальностей. Така формальність пов'язана з тим, що у вексельний обіг (вексельні правовідносини) втягнуті численні особи, яким не можуть бути відомі факти відмови в акцепті або платежі. Ці формальності, покликані засвідчити ексцес вексельного обігу, для чого векселедержатель повинен публічно й достовірно довести відсутність одержання ним акцепту або платежу на його вимогу, тобто що в цьому йому було відмовлено.

І.Ф. Сидоров, виходячи з норм вексельного законодавства, визначає, що основною і єдиною функцією протесту є посвідчення певного факту, який має місце в процесі вексельного обігу, а саме: відмови основного боржника від акцепту (недатування акцепту) або від платежу за векселем, а також відмови особи, в якої знаходиться оригінал векселя, передати його держателю копії векселя. При цьому він пропонує визначати протест як офіційне загальновизнане посвідчення відмови основного боржника вчинити певні дії з оплати або акцепту векселя, або відмови особи передати оригінал векселя держателю копії.[1]

Отже, протест виконує доказову функцію, доводячи ексцес вексельного зобов'язання, а також перетворює регулятивні вексельні правовідносини на охоронні, оскільки 3 підтвердженням ексцесу вексельного зобов'язання (тобто його нормального розгортання, що привело б у кінцевому результаті до звичайного порядку оплати) настає вексельна відповідальність. Ці правовідносини мають як свої підстави виникнення, так і свій зміст та підстави для припинення.

Вексельне законодавство вимагає здійснення протесту векселя за винятком певних випадків:

— у разі оголошення платника неплатоспроможним незалежно від того, чи акцептував він вексель, а також у разі оголошення неплатоспроможним векселедавця за векселем, що не підлягає акцепту (ст. 22 УВЗ). Формальності, яких вимагає закон, полягають у необхідності пред'явлення судової ухвали (рішення) про оголошення неплатоспроможним. Відповідно до ч. 4 ст. 2 ЗУ «Про обіг векселів в Україні» в разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або в разі визнання банкрутом трасанта