Юридична природа векселя. Теорія вексельного права

ЗМІСТ:

1. Юридична природа векселя - дати розгорнуту характеристику.............3

2. Відповіді на питання.......................................................................................21

3. Завдання............................................................................................................28

Список використаної літератури.....................................................................36

1. Юридична природа векселя - дати розгорнуту характеристику.

Одним з найбільш спірних питань теорії вексельного права є питання про юридичну природу векселя, точніше - вексельного зобов'язання. Під юридичною природою векселя зазвичай розуміється підстава вексельного зобов'язання, тобто його фактичний склад (сукупність юридичних фактів, необхідних і достатніх для обґрунтування цього правовідношення).

Фактичний склад вексельного зобов'язання, як і будь-якого іншого, видається складним, тобто для його завершення (перфекції) потрібна наявність ряду юридичних фактів, що відносяться до однієї або ж до різних категорій, але, у всякому разі, декількох.

Для тієї або іншої кваліфікації кожного даного фактичного складу необхідно розкласти його на складові частини і з'ясувати, які з них займають переважне, домінуюче значення.

Aпріорі можна стверджувати, що фактичний склад вексельного зобов'язання не може бути розглянутий як юридична подія, оскільки в ньому абсолютно очевидний момент людської активності, і притому, дії, що представляє собою прагнення до певної правової цілі, визначених юридичних наслідків; його не можна розглядати і як правопорушення, оскільки вексельне зобов'язання виникає лише там і остільки, де і оскільки дозволяється зобов'язуватися векселями, де вексель є певним, визнаним об'єктивним правом, юридичним інститутом.

Крім цих двох типів юридичних фактів ми неминуче приходимо до наступного висновку: у цікавому для нас фактичному складі ми маємо справу з юридичною угодою. В даний час це зовсім безперечна сторона питання. Майже всі запропоновані вексельні теорії визнають expressis verbis або impilcite сделочный характер (rechtsgeschäftlichen Charakter) вексельного зобов'язання.

Це визнання є загальним для всіх теорій, дійсно дає відповідь на питання про фактичний склад вексельного зобов'язання, всі вони сходяться на визнанні необхідним елементом фактичного складу певним чином вираженого волевиявлення векселедавця або, взагалі, всякої особи, що зобов‘язується за векселем особи (надписувача, акцептанта, поручителя і т.д.).

Надалі спостерігається розбіжність теорій. Одні вчені стверджують, що ми маємо тут справу з договором; інші - що тут перед нами одностороння юридична операція. Сперечаються також при визначенні необхідних додаткових елементів фактичного складу. Взагалі, отже, щодо моменту завершення фактичного складу вексельного зобов'язання, що обумовлює його виникнення; щодо того, коли виникає право векселедержателя[1].

Все різноманіття теорій, запропонованих для вирішення цього питання