Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.Загальна характеристика судової та арбітражної практики як джерела міжнародного приватного права

Страницы работы

21 страница (Word-файл)

Фрагмент текста работы

створити всі необхідні умови для ефективного здійснення судом розслідування по справі, коли постає така необхідність (стаття 38 Конвенції).

Є чимало рішень суду щодо України, де саме дії судових органів визнавалися такими, що призводили до порушення гарантованих Конвенцією прав на справедливий судовий розгляд та інших прав. Зазначимо, зокрема, деякі з них:

– право на доступ до суду за статтею 6 (ретроактивне застосування нового терміну на касаційне оскарження в цивільних справах – Мельник проти України, заява № 23436/03, рішення від 28 березня 2006 року);

– право власності за статтею 1 Першого протоколу (ретроактивне застосування законодавства, що призупиняло виплати вчителям – Кечко проти України, заява № 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року);

– право на повагу до сімейного життя за статтею 8 Конвенції (недостатня участь заявника у вирішенні питання, в тому числі в суді, щодо позбавлення його батьківських прав – Хант проти України, заява № 31111/04, рішення від 7 грудня 2006 року);

– право на справедливий судовий розгляд за статтею 6 Конвенції (ігнорування національними судами важливого аргументу заявниці щодо неконституційності положення закону, яким визначався розмір її пенсії, – Проніна проти України, заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року);

– право на судовий розгляд упродовж розумного строку за статтею 6 Конвенції (Єфименко проти України, заява № 55870/00, рішення від 18 липня 2006 року та багато інших);

– право на розгляд справи судом, установленим законом, за статтею 6 Конвенції (прийняття Верховним Судом рішення, на яке той не був уповноважений за Господарським процесуальним кодексом – Сокуренко та Стригун проти України, заяви №№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2006 року);

– право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом за статтею 6 Конвенції (Белуха проти України, заява № 33949/02, рішення від 9 листопада 2006 року). Цей неповний перелік рішень суду показує, що національним судам належить не тільки ефективно захищати людину, а й діяти у такий спосіб, щоб не порушувати права, гарантовані Конвенцією.

Підсумовуючи свої міркування з порушеного питання, хочу ще раз зазначити: потенціал для ефективного захисту гарантованих Конвенцією прав людини на національному рівні значний навіть за наявної правової

Похожие материалы

Информация о работе