Загальна характеристика державного права Естонії. Основи державного права Латвії. Державне право Литви

ЗМІСТ:

Вступ                                                                                                                        3

1 Загальна характеристика державного права Естонії                                  4

2 Основи державного права Латвії                                                                  10

3 Державне право Литви                                                                                    16

Висновки                                                                                                               23

Список використаних джерел                                                                           24

ВСТУП

Метою даної роботи є розгляд теми «Державне право країн Прибалтики».

Балтія (Прибалтика) - країни, що омиваються Балтійським морем. Найчастіше під Балтією розуміють Латвію, Литву і Естонію.

Актуальність розгляду даної теми обумовлена тим, що правові системи країн Прибалтики входять в романо-германську правову сім'ю, займаючи в ній своєрідне місце. Нинішня правова система країн Прибалтики сформувалася протягом останніх 150 років у результаті взаємодії самих різних правових культур, головним чином німецької, польської, дореволюційної російської, а також радянської.

В даний час правова система цих країн швидко трансформується від радянської до класичного романо-германського права. Усі країни Прибалтики нині є членами ЄС. Будучи членом Європейського союзу, вони має своє представництво в Європейському парламенті, що обираються на 5-річний термін в ході вільних, загальних, однакових і прямих виборів при таємному голосуванні.

Активно в усіх країнами Балтії застосовується такий правовий інститут як референдум, громадяни країни досить активно беруть участь у державному житті країни не лише шляхом вибору представницьких органів, алей шляхом безпосереднього прийняття законів, що мають особливий резонанс у суспільстві.

Практичне значення розгляду теми полягає у тому, що досвід державного будівництва, що накопичений цими країнами, на мою думку, має стати у нагоді і вітчизняним правознавцям та політикам, які декларують курс України на європейську інтеграцію.

При роботі над темою слід вирішити ряд завдань, зокрема:

1)  надати загальну характеристику державного права Естонії;

2)  дослідити основи державного права Латвії;

3)  проаналізувати державне право Литви.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЕСТОНІЇ

Як зазначає А.В. Малько, незалежна естонська державність виникла лише у ХХ ст. У XIII-XVI ст. територія нинішньої Естонії належала німецьким релігійно-лицарських орденів. Потім протягом 2 століть перебувала під владою Швеції. У 1721 р. увійшла до складу Росії. 6 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР схвалила вступ Естонської РСР до складу СРСР.  8 травня 1990 р. проголошена Естонська Республіка. 6 вересня 1991 р. СРСР визнав її незалежність.

За формою державно-територіального устрою країна є унітарною республікою. Адміністративно-територіальний поділ: 15 повітів і 6 міст центрального підпорядкування. Парламент відмовився надати автономію містам Нарві і Сілламяе, населених в основному російськомовними громадянами, незважаючи на результати проведеного там у 1992 р. референдуму. Натомість у 1993 р. прийнятий Закон про культурну автономію національних меншин [7, с. 241].

Діє Конституція, розроблена установчими зборами і прийнята на референдумі 28 червня 1992 р. Відповідно до Конституції за формою правління Естонія є парламентською республікою. Політичний режим - націонал-демократичний.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту - Рійгікогу (державні збори), який є фактично вищим органом Республіки. Він складається з 101 депутата, які обираються на 4 роки прямими рівними виборами на основі принципу пропорційного представництва. Повноваження члена Рійгікогу припиняються при його призначення членом уряду Республіки і відновлюються при його звільненні від цих обов'язків. Рійгікогу приймає закони і постанови; вирішує питання про проведення референдуму; обирає Президента Республіки згідно зі ст.79 Конституції; ратифікує та денонсує міжнародні договори; надає кандидата