Загальна характеристика конституцій країн Південної Америки. Конституційний статус президента у країнах Південної Америки

розглянути конституційний статус президента у країнах Південної Америки;      

3) дослідити правове становище інших органів влади у країнах Південної Америки.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙ КРАЇН ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

Країни Латинської Америки, який тривалий час знаходилися в прямій колоніальної залежності від Іспанії та Португалії, офіційно стали незалежними ще на початку XIX ст., що позначилося на становленні та розвитку їх державно-правових інститутів. Сам факт тривалого історичного розвитку як юридично незалежних держав відрізняє країни Латинської Америки від афро-азіатських країн, які отримали незалежність тільки після другої світової.

Як зазначає В.О. Ріяка, значним фактором, що впливає на конституційне право латиноамериканських країн, є неоднорідність і неоформленість соціальної структури латиноамериканського суспільства.

Серйозним фактором, що прямо впливає на конституційний розвиток латиноамериканських країн, слід вважати армію, яка має давні стійкі традиції участі в політичного життя. Концепція, яка розглядає армію як носія національних ідеалів і виразника спільних інтересів, пов'язана безпосередньо з латиноамериканської традицією мілітаризму і кауділізму.

Конституційне право країн Латинської Америки традиційно відчуває на собі вплив католицької церкви. Єдиної системи взаємин церкви і держави в країнах Латинської Америки немає, але за цією ознакою можна класифікувати держави таким чином:

• держави, в яких існує офіційний союз церкви з публічною владою;

• держави, обмежують церковну діяльність введенням спеціальних законів, аж до постановки її під контроль спеціального законодавства;

• держави, в яких церква відділена від публічної влади за принципом "вільна церква у вільній державі".

Однією з характерних рис їх конституційного розвитку є часта зміна конституцій, перманентне оновлення конституційного законодавства і як наслідок цього нестабільність основного закону [6, с. 318].

На думку О.Г. Орлова, значно посилюють повноваження президента в «суперпрезидентських» республіках великі надзвичайні повноваження, передбачені багатьма латиноамериканськими конституціями. Ці повноваження можуть бути ефективно використані практично в будь-яких ситуаціях, починаючи від міждержавного збройного конфлікту і закінчуючи внутрішніми заворушеннями. Діапазон можливого використання президентом надзвичайних повноважень більша, ніж у звичайній президентській республіці і, як показує політична практика Латинської Америки, застосовується частіше і ефективніше, ніж в інших регіонах.

Хоча взірцем для більшості латиноамериканських конституцій послужила конституція Сполучених Штатів Америки, політичні реалії цих країн настільки не схожі, що виконуються ці конституції по-різному. Це відноситься в першу чергу до статусу президента. Якщо в Сполучених Штатах вдається підтримувати баланс між законодавчою, виконавчою