Поняття безпосередньої демократії та її характеристика. Вибори як інститут конституційного права: поняття, принципи

держава, країна, суспільство, мають демократичний уряд, в) правління більшості; г) сприйняття і реалізація принципу рівності прав і свобод громадян, а також їх можливостей. Вихідним у подібних визначеннях і судженнях є теза про те, що спочатку демократія в сучасному її розумінні, зародившись у Греції, дослівно означала «народовладдя» (від демос - народ і Кратос - влада). Цей же зміст вкладається в цей термін і поняття і понині.

У вітчизняній науковій літературі при розгляді поняття і змісту демократії виходять, так само, як і в західних джерелах, з традиційного уявлення про неї як про народовладдя. Але на відміну від останніх основний акцент при її визначенні часто ставиться не на правах і свободах громадян або на інших її атрибути, таких, як участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, а на особливому характері форми держави. Демократія, говориться у зв'язку з цим в Енциклопедичному словнику, - це не що інше, як «форма держави, заснована на визнанні народу джерелом влади, його права брати участь у вирішенні державних справ, у поєднанні з широким колом цивільних прав і свобод» .

Це не означає, зрозуміло, що з поля зору вітчизняних дослідників випадають інші сторони і прояви демократії. Розглядаючи її під різними кутами зору і з позицій різних наук - філософії, соціології, історії, політології та ін., Багато авторів, наприклад, визначають демократію як особливий політичний режим, як якийсь «атрибут держави», що характеризується «приналежністю народу всієї повноти влади, реальною можливістю трудящих управляти суспільством і державою через створені і контрольовані ними державні і громадські організації ...»[1].

Існують і інші підходи і ставлення до демократії, що відображають ті чи інші її сторони і окремі аспекти її прояви. Кожен з них по-своєму розкриває поняття демократії і кожен заслуговує до себе певної уваги. Слово "демократія" вживається в різному значенні:

- як форма держави;

- як політичний режим;

- як принцип організації та діяльності державних органів і громадських організацій.

Коли про державу кажуть, що вона - демократична, то мають на увазі наявність усіх цих значень. Демократія як форма держави можлива в країнах із демократичним режимом, а відтак, із демократичним принципом організації та діяльності всіх суб'єктів політичної системи суспільства (органи держави, державні організації, громадські об'єднання, трудові колективи), котрі одночасно є й суб'єктами демократії. Зрозуміло, що суб'єктами демократії є насамперед громадянин і народ[2].

У такого складного, багатостороннього і нерідко внутрішньо суперечливого явища і поняття, як демократія, мабуть, немає і не може бути простого і до того ж «єдино правильного» визначення та представлення. Початкове ж визначення демократії як народовладдя чи, скажімо, як форми держави не може повною мірою задовольнити ні теоретичні (інтелектуальні) потреби суспільства або його окремих представників, ні їх практичні запити. Бо уявлення про демократію як про форму держави є досить