Обсяг прав та дієздатність неповнолітніх у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років

Варіант № 9 

Завдання 1.

Неповнолітній Андрусенко працював на заводі, його середній заробіток складав 300 грн. на місяць. Він вирішив придбати магнітофон і для цього продати куплені ним раніше радіоприймач і телефон. Андрусенко передав радіоприймач і телефон покупцеві, який зобов’язався заплатити необхідну суму через місяць. Дізнавшись про цю угоду, мати Андрусенка заявила вимоги про її розірвання і повернення покупцем речей сина. При цьому вона вказала, що на її думку, така угода суперечить інтересам її сина, який взагалі може не отримати грошей від покупця. Покупець заявив, що мати не може втручатися в дії свого сина, тому що він працює, радіоприймач і телефон було куплено сином на зароблені гроші ї є його власністю.

        На яке питання розраховане завдання?

        Як треба вирішити суперечку?

Дане завдання розраховане на питання про обсяг прав та дієздатність неповнолітніх у віці від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років. 

Обсяг дієздатності неповнолітніх віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років  встановлений статтею 13 Цивільного кодексу України.  У відповідності до неї неповнолітні віком  від  п'ятнадцяти  до  вісімнадцяти  років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків  (усиновителів)  або піклувальників.

Проте вони вправі самостійно учиняти дрібні  побутові  угоди.

Вони  також  вправі  самостійно  розпоряджатися  своєю  заробітною платою (заробітком)  або  стипендією,  здійснювати  авторські  або винахідницькі права на свої  твори,  винаходи,  раціоналізаторські пропозиції і промислові зразки, права на свої відкриття, але  при наявності достатніх підстав орган опіки і піклування може обмежити їх в  праві  самостійно  розпоряджатися  своєю  заробітною  платою (заробітком) або стипендією.

Як бачимо, неповнолітні віком від 15 до 18 років за власної ініціативи не можуть укладати угоди, які виходять за межі дрібних побутових. У даному випадку придбання магнітофона та продаж радіоприймача і телефону виходять за межі дрібних побутових угод. Тому, на мою думку, Андрусенко,  може продати радіоприймач і телефон та купити замість нього магнітофон тільки за згодою батьків. Статтею  13 Цивільного кодексу України передбачено, що неповнолітні вправі  самостійно  розпоряджатися  своєю  заробітною платою (заробітком)  або  стипендією, але не речами, які придбані за дані кошти.

До того ж, статтею 78 Кодексу про шлюб та сім’ю України передбачено, що у випадку, коли у  неповнолітніх  є належне їм майно,  батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Я вважаю, що мати Андрусенка була права, вимагаючи розірвання договору та повернення речей до того ж, на її думку, така угода суперечила інтересам її сина, який