належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд). Хоча поділ житлового фонду за формами власності є легальним, варто звернути увагу на те, що після прийняття Конституції такий поділ не відповідає нормі, за якою житловий фонд належить за правом власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Суб'єктом права власності на комунально-житловий фонд є територіальні громади.
Стаття 6 ЖК встановлює головний критерій віднесення того чи іншого будівлі або приміщення до житла - призначення будівлі та споруди. Так, житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання в якості службових житлових приміщень і гуртожитків. Надання житлових приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру заборонено.
Нормативним актом, який вводить в юридичний обіг поняття власне житла, є Цивільний кодекс України. Згідно ст. 379 ЦКУ житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, призначене для постійного проживання в них. Ст. 380 ЦКУ дає визначення житлового будинку як об'єкта права власності: житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом та іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ньому проживання.
Цивільний кодекс України, так само, як і житловий, встановлює істотну ознаку житла - його призначення. При цьому зміст відповідних норм обох кодексів аналогічно. Так, пункт 1-й ст. 383 ЦКУ визначає, що жилий будинок може використовуватися тільки для проживання членів сім'ї та інших осіб і не може використовуватися для промислового виробництва.
Слід пам'ятати, що призначення житла «для постійного проживання» визначається не суб'єктивним наміром власника цього житла жити там тимчасово або постійно, а об'єктивними правовими підставами, які знаходять своє вираження у відповідному призначення (призначення) земельної ділянки, а надалі відображаються в проектній документації та правовстановлюючих документах на готовий будинок.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 30) визначив житло як приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо).
Для порівняння: ст. 16 ЖК Російської Федерації визнає житлом (житловим будинком) індивідуально-визначений будинок, який складається
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.