Загальна характеристика підстав та умов поділу майна спільної часткової власності. Актуальні питання поділу нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності

відповідні частки у праві власності, а безпосередньо на окремі нежитлові приміщення, які знаходяться у фактичному користуванні сторін договору, або на реальні чи ідеальні частки у майні, що є помилковим. Під реальною часткою розуміють конкретну, фізично відокремлену частину спільного майна, яка начебто належить кожному із співвласників, що по суті, веде до заміни власності багатосуб’єктної на односуб’єктну. Неправильним є також і посилання в тексті договору на ідеальну частку (вона по суті протиставляється частці реальній), яка зводить право на частку виключно до її вартісного вираження[6].

Очевидно, що посилання на реальну та ідеальну частку припустимо головним чином лише в одному випадку, про який йдеться у п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 р. “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”. Пленум Верховного Суду України зазначає про право суду провести виділ частки зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації одному з учасників спільної власності, якщо виділ є технічно можливим, але з відхиленням від розміру часток кожного власника. 

Відповідно до ч. 3 статті 367 ЦК України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Разом з тим, законодавство не містить норми, яка передбачала б державну реєстрацію такого правочину у розумінні ст. 210 ЦК та не пов’язує момент вчинення або укладення цього правочину з будь-якими іншими діями чи фактами. Важливою умовою посвідчення договору про поділ нежитлової будівлі, яка знаходиться у спільній частковій власності, є вимога про подання нотаріусу висновку щодо технічної можливості виділення частки в натурі (поділ) на місцевості, а також найменування та площа приміщень, з яких складається частка.

На жаль, законодавство не встановлює чітких вимог до зазначених висновків, до осіб, що їх виконують, а також приблизного переліку питань, які слід вирішити у такому висновку. На практиці дані висновки складаються фахівцями відповідних комунальних підприємств технічної інвентаризації майна або судово-експертних установ на замовлення заінтересованих осіб з вирішенням питань відособленості приміщень, які виділяються, наявності окремих входів до них, відсутності приміщень спільного користування. При складанні даних висновків у якості додаткової інформації припустимо використовувати положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 р. щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Головним результатом складання висновків є встановлення факту