Технологія виготовлення деталі "Кришка", страница 4

Встановлення правильних розмірів припусків на обробку є відповідальним техніко-економічним завданням. Встановлення надмірно великих припусків призводить до непродуктивності використання матеріалу, до збільшення трудомісткості механічної обробки, підвищення витрат на різальний інструмент та електричну енергію, збільшення потреб в обладнанні та робочій силі. Встановлення недостатніх припусків не забезпечує зняття дефектних шарів матеріалу та досягнення потрібної точності та шорсткості оброблюємих  поверхонь, а також призводить до підвищення вимог до точності вихідних заготовок, що в свою чергу призводить до їх подорожчання.

Величину припуску визначають як різницю між розміром заготовки та розміром деталі згідно за кресленням. Припуск задають на одну сторону. Припуски ділять на загальні, які знімають протягом всієї обробки даної поверхні, та міжопераційні, які знімають при реалізації окремих операцій. Величину міжопераційного припуску визначають як різницю між розмірами деталі після реалізації даної операції та розмірами отриманими на попередній операції.

3.5.1. Розрахунково-аналітичний метод визначення припусків

Розрахунково-аналітичний метод визначення припуску на обробку, розроблений професором В.М.Кованом, базується на аналізі факторів, що впливають  на припуски попереднього та наступного переходів технологічного процесу обробки поверхонь. Існують два варіанти розрахунку припусків на обробку: при роботі на налагодженому верстаті та при використанні методу пробних ходів та вимірювань. Значення припуску визначається методом диференційованого розрахунку по елементам, що складає припуск. В нашому випадку обробка проводиться на налагоджених верстатах, тобто точність розмірів забезпечується автоматично.

Порядок розрахунку припусків на обробку та граничних розмірів по технологічним переходам для внутрішніх поверхонь:

1.  Користуючись робочим кресленням деталі та картою технологічного процесу механічної обробки, записати в розрахункову карту поверхні заготовки, що оброблюються, технологічні переходи в порядку їх реалізації при обробці;

2.  Записати значення ,  , , , T_d;

3.  Визначити розрахункові значення припусків на обробку по всім технологічним переходам;

4.  Записати для останнього переходу в графу “Розрахунковий параметр” найбільший граничний розмір деталі за кресленням;

5.  Для попереднього переходу визначити розрахунковий розмір як різницю найбільшого граничного розміру деталі за кресленням та розрахункового припуску 2z_min;

6.  Послідовно визначити розрахункові розміри для кожного попереднього переходу відніманням від розрахункового розміру розрахунковий припуск 2z_min наступного за ним переходу;

7.  Записати найбільші граничні розміри по всім  технологічним переходам;

8.  Розрахувати найменші граничні розміри відніманням допуску від найбільшого граничного розміру;

9.  Записати граничні значення припусків 2z_max як різницю найбільших та найменших граничних розмірів та 2z_min як різницю найбільших граничних розмірів;

10.     Розрахувати сумарні  максимальний та мінімальний припуски на обробку;

11.     Перевірити правильність виконаних розрахунків за формулами:

                                   (3.2.1)

12.     Визначити загальний номінальний припуск на обробку за формулою:

                                      (3.2.2)

Далі проведемо розрахунок припусків для поверхні Ø 18Н8

Технологічна послідовність обробки поверхні:

-  свердління;

-  зенкерування;

-  розвертання попереднє;

-  розвертання завершальне.

Величину розрахункового мінімального припуску на операцію (перехід) визначаємо за наступною формулою: