Ізофталева і терефталева кислоти є мета- і пара- ізомерами фталевої кислоти. Унаслідок високої температури плавлення і обмеженої розчинності вони значно повільніше вступають в реакцію поліетерифікації, ніж фталевий ангідрид. Поліестери на їх основі володіють впорядкованою будовою, великою молекулярною вагою і кращою термостійкістю.
в) монокарбонові кислоти.
Модифікація алкідних смол синтетичними жирними або нафтеновими кислотами приводить до отримання смол невисихаючого типа, які самостійно не використовуються, а застосовуються в суміші з іншими плівкотвірними (нітроцелюлозними, перхлорвініловими, сечовино- і меламіноформальдегідними смолами). У таких композиціях алкідна смола грає роль смоли-пластифікатора. Проте, використання алкідних смол, модифікованих синтетичними або нафтеновими кислотами, хоч і дає значну економію від зниження собівартості, але не завжди забезпечує необхідну якість покриття, зокрема, адгезію, яка у смол, модифікованих рослинними оліями, значно краще.
Одержувані при модикації нафтеновими кислотами алкідні смоли, в порівнянні із смолами, модифікованими СЖК, володіють вищою температурою склування (дещо вищій за кімнатну).
Жирні кислоти талового масла завдяки змісту ненасичених кислот застосовуються для отримання алкідів висихаючого типа.
Модифікація алкідних смол каніфоллю сприяє зниженню стійкості смол завдяки невисокій ціні каніфолі. У міру збільшення змісту каніфолі зростає твердість плівок і швидкість сушки, проте паралельно відбувається падіння еластичності і стійкості плівок до удару. Каніфоль знижує атмосферостійкість алкідів і подовжує процес їх синтезу. У алкідах, призначених для покриттів по металу, вміст каніфолі в основі звичайно складає близько 10%, а в алкідах, лакофарбних матеріалах для забарвлення дерева, що йдуть на виготовлення, зміст каніфолі може досягати 25% і більш.
Модифікація алкідів ароматичними кислотами дозволяє підвищити твердість їх плівок і знизити витрату рослинних олій, проте, при цьому відбувається зниження стійкості плівок до вигину і удару. Алкіди, модифіковані паратретбутилбензойною кислотою, володіють кращою розчинністю в порівнянні з аналогічними алкідами модифікованими бензойною кислотою, завдяки наявності третинної бензойної групи, яка, знаходячись в положенні пари після відношення до карбоксильної групи, підвищує температуру плавлення кислоти і температуру склування алкіду на її основі.
При модифікації алкідів касторовою олією одержують продукти двох типів : невисихаючі - при помірних температурах синтезу, і що висихають - при вищих температурах, де можливо протікання реакції дегідратації радикала рицинолевої кислоти. Продукти першого типа самостійно не застосовуються, їх використовують в основному для пластификації нітроцелюлозних матеріалів. Висихаючого типа касторові гліфталі застосовують для отримання алкідномеламіноформальдегідных смол, що йдуть на виготовлення автоемалей і ін. матеріалів, а також використовують їх як смоли-напівфабрикати для сополімеризації із стиролом, акрилатами і ін.
При модифікації алкіду на основі пентаеритриту і фталевого ангідриду рослинним маслом мають місце наступні реакції:
1) отримання моногліцеридів і моно-
або діпентаеритридів, в яких ми зацікавлені, переетерифікацієй
2) алкоголіз
Тужавіння алкідів у покриттях може проходити як за рахунок подальшої поліконденсації розгалужених олігоефірів (температура сушки вище 150°С), так й у наслідку окисної полімеризації радикалів ненасичених жирних кислот-модифікаторів. Той або інший механізм залежить як від хімічного складу та будови основного ланцюга, так і від хімічного складу модифікатора. Здатність олігоефіру до висихання залежить від наступних факторів:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.