Економічна динаміка. Модель Домара-Харрода. Модель економічного зростання Солоу

крива, яка відбиває максимально можливий обсяг виробництва продукту, за повного й ефективного використання наявних ресурсів.

Вона відображає поєднання різновидів виробництва різних благ, які можуть бути вироблені при даній кількості і якості людських, природних ресурсів, основного капіталу та відповідній технології.

Рис. 10.1. Крива виробничих можливостей

На рис. 10.1 точки А і Г показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво предметів споживання або інвестиційних товарів. У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показують точки Б і В на кривій виробничих можливостей.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто вона досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться в положенні точки Д, це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та інвестиційних товарів, але свої ресурси використовує неефективно, її потенційні можливості далеко не вичерпані. Можливі три варіанти переходу економіки до стану потенційного обсягу виробництва, що показано стрілками від точки Д на рис. 10.1.

Якщо відбуваються кількісні та якісні зміни в ресурсах економіки, тобто діють фактори економічного зростання, крива виробничих можливостей зміщується вправо, із положення А₁Б_l у положення А₂Б₂ (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Економічне зростання та крива виробничих можливостей

Коли обсяги виробництва в країні відповідають точці на кривій виробничих можливостей, це означає, що фактори в процесі виробництва використовуються ефективно. Кожна точка всередині кривої показує, що фактори використовуються неефективно. Всі точки, які знаходяться поза кривою, свідчать про недостатній рівень виробництва внаслідок обмеженості ресурсів.

Економічне зростання відбувається тоді, коли раніше не задіяні фактори починають використовуватися, й економіка пересувається з внутрішньої точки в точку на кривій виробничих можливостей.

Економічне зростання спостерігається і тоді, коли крива виробничих можливостей пересувається вправо.

Зростання ВВП можна забезпечити лише двома способами:

1) через використання більшої кількості факторів виробництва;

2) через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів.

В залежності від того, у який спосіб досягається мета, розрізняють два типи економічного зростання – екстенсивний і інтенсивний.

Екстенсивне зростання означає просте розширення поля виробництва, суто кількісне нарощування виробничих ресурсів за їх якісної незмінності. Екстенсивне розширене відтворення визначається лише обсягами факторів виробництва та співвідношенням між ними. За цих умов, коли ефективність виробництва не зростає, збільшення обсягу продукту відбувається в тих же пропорціях, що й збільшення кількості застосованих факторів виробництва.

Інтенсивне зростання пов’язане із якісним удосконаленням виробничих факторів (засобів виробництва й робочої сили), з підвищенням ефективності суспільного виробництва (застосуванням досконаліших виробничих ресурсів, технології та організації праці).

У дійсності обидва типи економічного зростання співіснують разом, але здебільшого переважає один із них. Тому говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростання.

Переважно екстенсивний тип економічного зростання має такі ознаки: