Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи у 90-х роках, страница 5

n   У 1991 р. Рада Безпеки ООН розглянула можливість посилки миротворчого контингенту до Югославії. Про це прохало і федеральне керівництво Югославії, сподіваючись за допомогою миротворців попередити подальше розорення сербських, вбивство сербського населення на території Хорватії

n  У січні 1992 р. сторони домовилися про припинення вогню і бойових дій;

n   В березні 1992 р. введені миротворці ООН. З одного боку Хорватія відстояла свою незалежність, з іншого боку вона втратила території, заселені сербами;

n   Протягом трьох років Хорватія зміцнювала свої збройні сили, провела ряд збройних акцій проти Сербської Крайни;

n   Македонія здобула незалежність, уникнувши воєнної конфронтації на основі референдуму, проведеного навесні 1992 р. Після здобуття незалежності Словенією, Хорватією і Македонією парламент Боснії і Герцеговини взяв курс на отримання незалежності;

n   У 1992 р. навесні миротворчі сили увійшли до Югославії, але епіцентр етногромадянських конфліктів перемістився на територію Боснії і Герцеговини

Війна в Боснії ( квітень 1992 – вересень 1995 рр.)

o В жовтні 1991 р.  боснійці і ховати без участі сербів оголосили декларацію про суверенітет Боснії і Герцеговини;

o  Навесні 1992 р. в Боснії пройшов референдум про державну незалежність, але серби, які складали третину населення Боснії бойкотували його і заявили про непокору новому національному уряду;

o  Глава Президиуму боснієць Алія Ізетбегович вимагав у Бєлграда визнання незалежності Боснии и Герцеговины;

o  В квітні 1992 р. країни ЄС визнали її незалежність, що було певним каталізатором розпалення громадянської війни; 

o З квітня 1992 р.  серби почали формувати власні органи влади з центром в м. Баня-Лука. Національний рух очолила Сербська демократична партія на чолі з  Радованом Караджичем.   Почалися військові сутички між  сербськими ополченцями і формуваннями нового уряду Боснії, що  переросли у війну;   

o  В травні 1995 р. Хорватія розгорнула наступ і в результаті операцій «Блискавка» і «Буря» прорвала оборону крайнських сербів. Це викликало масовий рух сербських біженців;

o  в серпні-вересні 1995 р. серйозним ударом для сербів в Боснії стало бомбардування авіацією НАТО воєнних і промислових об’єктів. без відома Ради Безпеки ООН

o Боснійська війна представляла собою гострий міжетнічний конфлікт на території Боснії і Герцеговини між збройними формуваннями сербів і мусульманськими формуваннями боснійців та хорватів;

o  Хорватські війська вступили до Боснії і разом з мусульманами розгорнули наступ на боснійських сербів4

o  Втручання НАТО в конфлікт, консультаційні наради за участю Росії, США, ФРН, Франції та Англії (Контактна група) привели до перемир’я і 14 грудня 1995 р. були підписано Дейтонські угоди, які припинили військові дії на території Югославії

Наслідки Дейтонської угоди

l  на території Боснії і Герцеговини розміщено значний контингент військ НАТО;

l  виникло сербське питання – роздроблення сербських земель, вигнання сербів з багатьох територій, нерівноправність Сербії і Чорногорії у порівнянні з іншими країнами;

l  не були зняті  економічні санкції ;

Наслідки громадянської війни в Югославії

p За міжнародними оцінками чисельність біженців склала 200-300 тис. чол., загальна чисельність загиблих протягом Боснійської війни  складає близько 100 тис. чол.;

p  На сьогодні республіка Сербська і боснійсько-хорватська федерація Боснії і Герцеговини створили рівноправний союз Боснія і Герцеговина;

p  В лютому 2008 р. прийнята резолюція парламенту Республіки Сербської в якій говориться, що боснійські серби можуть вийти зі складу Боснії і Герцеговини, якщо більшість країн-членів ООН і держав Європи визнають незалежність Косова

Втручання в конфлікт НАТО

p Навесні 1997 р. після повалення уряду Албанії в країні почалася анархія, на кордоні з Югославією почали формуватися табори албанських терористів, які називали себе  «Визвольна армія Косова»4

p  В грудні  1997 р. терористи з’явилися на території Косова, спровокувавши сутички з   югославськими поліцейськими та албанцями, які на їхню думку співробітничали з владою ( є жертви)