Поняття і сутність менеджменту. Приняття управлінських рішень. Організація та структура управління на підприємстві (фірмі). Мотивація та мотиваційні методи управління підприємством (фірмою)

Модуль: 1. Поняття і сутність менеджменту ( 2ч лекції, 2ч практ.)

1.  Поняття “менеджмент” та необхідність управління організацією

2.  Менеджмент як вид професійної діяльності

3.  Еволюція управлінської думки

1. Поняття “менеджмент” та необхідність управління організацією

Управління – це елемент, функція організованих систем різної природи, яка забезпечує  зберігання їх визначеної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей. (БСЕ)

Управління – це цілеспрямовані дії суб’єкта на об’єкт (колективи працівників) з метою організації та координування їх діяльності у процесі виробництва (Наукові основи управління. Навчальний посібник. М.: 1969).

Термін  “Управління” – більш широкий ніж поняття “Менеджмент” тому,  що управління існує: 1) у біологічних системах; 2). у неживій природі; 3). у соціальних системах- політичних, соціальних, економічних. Саме для економічних систем вживається поняття “менеджмент”.

Менеджмент- це сукупність методів, принципів, засобів та форм управління господарськими організаціями з метою підвищення ефективності їхньої роботи в умовах ринкових відношень.

Термін підприємець був введений французьким економістом Ришаром Кантилоном, що жив на початку XVIII століття. І з того часу це слово означає людину, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства або з розробкою нової ідеї, нової продукції або нового виду послуг, що пропонується суспільству.

Менеджер – це з англійського manager – керівник, той, хто управляє. Поняття «менеджер» використовується для позначення різних посад, таких, як директор, керівник, завідуючий, начальник. Менеджер – це поперед всього найманий управляючий, який організує конкретну діяльність підлеглих йому працівників та одночасно сам виконує окреслений обсяг управлінських функцій.

 Організація – це група людей, діяльність яких координується свідомо для досягнення спільної мети або цілей [Честер Бернард, Президент “Нью-Джерси Белл Телефон”, 1938р.].

Це визначення відноситься до так званих формальних організацій. Існують також неформальні організації, тобто групи людей, що виникають спонтанно, але де люди вступають во взаємовідносини досить регулярно. Неформальні організації існують во всіх формальних організаціях, вони не мають керівника, але вони можуть мати лідера. Організації, як правило, мають не одну, а декілько цілей. Тоді вони відносяться до класу складних організацій, тобто таких організацій, що мають набір взаємопов’язаних цілей.

Всі складні організації мають спільні характеристики, а саме: ресурси, залежність від зовнішнього середовища, горизонтальний поділ праці, підрозділи, вертикальний поділ праці, необхідність управління.

З метою координації роботи групи людей, що створюють організацію, а також для відділення загальної діяльності, що складається з відповідних компонентів (горизонтальний поділ праці), в організації існує вертикальний поділ праці. Тобто керівник відокремлюється від інших працівників. Діяльність, що пов’язана з координацією праці інших людей, і складає сутність управління.

Внутрішнє середовище організації: цілі, структура, завдання, технологія, люди

Зовнішнє оточення організації: пряме та непряме Основними факторами середовища прямого впливу є постачальники ресурсів (матеріальних, трудових, капіталу), закони та органи державного регулювання, споживачи та конкуренти. Значимими змінними середовища непрямого впливу є технологія, стан