довірені особи легко можуть прогледіти вигідний шанс та ще й за цілком допустимого ризику. За таких стосунків між довіреною особою і акційниками навряд чи можна досягти найкращих результатів.
Ніколи немає гарантії, що менеджери, діючи як довірені особи, завжди прийматимуть вірні рішення і діятимуть найкращим чином. Наприклад, коли менеджери порівнюють ризикованість різних проектів із сподіваними наслідками від іх реалізації, вони можуть вибрати лише деякі варіанти інвестицій, забуваючи про можливість вкладати гроші у різноманітні активи фірми, аби зменшити рівень ризику.
У прагненні задовольнити обидві сторони — кредиторів і акційників — менеджери дуже часто опиняються між двох вогнів. Це слід особливо враховувати тоді, коли позики стають важливим джерелом фінансування. Кредитори завжди до певної міри обмежують діяльність фірми, а саме — обмежують виплату дивідендів за низьких прибутків або ж примушують підтримувати ліквідність підприємства на певному рівні, щоб гарантувати повернення боргів. Намагаючись задовольнити потреби та вимоги кредиторів, фінансовий менеджер може надмір уваги приділити кредиторам і знехтувати потребами акційників. Це знижує результативність роботи менеджера, бо не дає змоги скористатись найсприятливішими можливостями.
Немає готових рецептів, як досягти сумісності менеджерів як довірених осіб та акційників. Справа акційників — вирішувати (через раду директорів), як найняти добрих менеджерів та винагородити їх належним чином. Тобто на ринку за талант треба дати добру ціну. А якщо менеджерові ще й запропонують акції, то є певність, що він зробить усе, аби ціни на акції фірми були якомога вищі.
8
У кожвому випадку, здібні менеджери правильно оцінюють ситуацію. Вони інстинктивно відчувають, що і коли робити. Здібні менеджери знають, коли треба мобілізувати капітал, як керувати активами фірми. Вдалі, правильні рішення стають добрими сигналами для інвеститорів і завжди приводять до підвищення цін на звичайні акції фірми.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ
Якщо вимикають ускладняння з прийняттям рішень - то лише від непевності та ризику інвестицій. Коли фірма вирішує вкладати гроші, вона завше намагається досягти найкращого співвідношення різних активів. Це означає, що слід обрати найефективніші напрямки вкладання грошей, які у майбутньому дадуть доход найшвидше і за найменшого ризику. Окрім того, фірма повинна звертати увагу на те, які внутрішні та зовнішні джерела коштів використовуються, бо значна кількість випущених в обіг цінних паперів може зменшити доход на акцію, а велика заборгованість збільшує рівень фінансового ризику і змушує сплачувати визначені за зобов'язаннями гроші. Правильне ж урахування цих факторів може привести до підвищення цін на акції фірми. Отож фінансовому менеджеру слід провадити збалансовану фінансову політику, бо інвеститори мають бути впевнені, що вкладені гроші перебувають у надійних руках.
РИЗИК ПРОТИ ПРИБУТКІВ
Максималізація прибутків не така важлива, як максималізація достатку фірми. Кожна фірма хотіла б мати найвищі прибутки, але засоби їх досягнення можуть увійти в суперечність із зростанням достатку фірми, зважаюче на ризик.
У фінансах загалом більший ризик асоціюється з більшими прибутками, але тоді зростає небезпека прогоріти. Це так, як у тітки Джейн або Джона Доу. І розбагатіти хочеться, і прогоріти страшно. Тітка Джейн і Джон Доу знають, що значно безпечніше купувати державні облігації США, аніж братись за підряди на постачання свинини. Можливість прогоріти на державних облігаціях дуже мала, а от підряди на свинину можуть дати або великі прибутки, або великі збитки.
Менеджери стоять перед такою ж дилемою. Одні проекти виглядають значно прибутковішими за інші, але пов'язані з великим ризиком, а це може
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
