Гроші та кредит: Навчальний посібник. Глава 11. Основні теорії кредиту

Проте сам автор, під впливом догматичного ставлення до марксизму, заперечував зв'язок між поглядами К. Маркса і класиків А. Сміта і Д. Рікардо на природу кредиту і банків. Тим самим він ставив під сумнів і свій власний внесок в розвиток цієї проблеми.

319

функціональну форму, яку проходить капітал у процесі крогообороту, в самостійний вид капіталу — позичковий ка­пітал, який є об'єктом кредиту. Тому кредит у марксистсь­кому розумінні є формою руху позичкового капіталу. Вна­слідок цього в центрі марксистської теорії кредиту вияви­лися проблеми позичкового капіталу.

К. Маркс відрізняв позичковий капітал від реального капіталу і від грошей. Якщо реальний капітал існує в трьох формах — виробничій, товарній і грошовій, то позичковий — тільки в грошовій формі. Призначення реального капіталу — одержання додаткової вартості, а позичкового — розподіл додаткової вартості на прибугок і процент. Отже, між ре­альним капіталом і кредитом виникло нове економічне яви­ще — позичковий капітал, а зв'язок кредиту з виробницт­вом виявився не прямим, а опосередкованим. Це відкривало дорогу для переборення вузьконатуралістичного тракту­вання суті кредиту, що й було згодом здійснено послідов­никами К. Маркса.

Позичковий капітал існує тільки в грошовій формі. То­му від грошей як таких він відрізняється не формою, а су­спільним призначенням. Призначення грошей зводиться до виконання ними певних функцій, а позичкового капіталу — до забезпечення власникам доходу в формі процента. Спіль­ність форми грошей і позичкового капіталу створює мож­ливість зростання маси останнього через збільшення кіль­кості грошей в обігу. Тим самим відкривався шлях до зближення марксистської теорії кредиту з капіталотвор-чою.

І справді, послідовники К. Маркса визнали, що банки шляхом емісії кредитних грошей створюють позичковий ка­пітал. Так, І. Трахтенберг вказував, що поряд з акумуля­цією чужих капіталів і перетворенням в позичковий капітал інших форм капіталу і доходів, банки створюють позичко­вий капітал шляхом перетворення в такий засобів обігу, що випускаються ними. Це очевидний крок у бік капіталотворчої теорії.

Якщо для більшості представників капіталотворчої тео­рії діяльність банків по створенню капіталу не має еконо­мічних меж і може стримуватися тільки падінням довіри до банків, то для представників марксистської теорії капітало-творчість банків має об'єктивні економічні межі. Вони ви­значаються, з одного боку, процесом відтворення реально­го капіталу, оскільки саме він формує попит підприємців на позичковий капітал, з іншого боку, вимогами законів грошового обігу. Якщо банки випустять грошей більше, ніж це визначається вказаними законами, то відбудеться інфля-

320

ційне їх знецінення, а водночас і знецінення позичкового капіталу. У цьому висновку полягає принципова відмін­ність марксистської концепції ролі банків у створенні по­зичкового капіталу від капіталотворчої теорії кредиту.

Разом з тим окремі представники цієї теорії, зокрема А. Ган, Дж. Кейнс, теж визнавали наявність об'єктивної ме­жі капіталотворення і застерігали від надмірної кредитної експансії. Все це дає підстави вважати, що марксистська теорія кредиту розвивалася не ізольовано від інших напря­мів економічної думки, а в тісному взаємозв'язку з ними. І якщо сьогодні світова наукова думка в основному пере­борола вузькопатураліс'іичні погляди на природу та роль кредиту і банків у суспільному виробництві, то в цьому є певна заслуга К. Маркса і його послідовників.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягає суть натуралістичної теорії кредиту?

2. Які суспільні передумови спричинили появу натуралістичної теорії кредиту?

3. Розкрийте погляди А. Сміта і Д. Рікардо на суть і роль бан­ківського кредиту. У чому полягає позитивний вклад класиків у роз­виток теорії кредиту?

4. Чому прихильники натуралістичної теорії віддають перевагу формуванню