Лекція №16. Теодолітна зйомка земельного масиву. 2 год.
План лекції.
1. Прокладання теодолітних ходів. Прив'язка їх до пунктів геодезичної мережі.
2. Методи зйомки контурів ситуації.
1. Прокладання теодолітних ходів і полігонів. Прив΄язка їх до пунктів геодезичної мережі
Теодолітна зйомка складається з прокладання теодолітних ходів і полігонів на території зйомки і зйомки ситуації. При зйомці сільськогосподарських земель теодолітні ходи найчастіше прокладають по межах землеволодінь і землекористувань, а діагональні ходи всередині господарств.
Перед прокладанням теодолітних ходів вершини кутів на місцевості закріплюють (позначають) відповідними знаками.
При прокладанні теодолітного ходу вимірюють горизонтальні кути в вершинах кутів ходу і лінії між цими вершинами. Кути вимірюють теодолітом, праві кути по ходу, кожен кут одним приходом. Якщо розходження значень кута при вимірюванні його у півзаходах недопустимі, то всі записи відліків закреслюють однією лінією і кут вимірюють знову.
Кожну лінію вимірюють двічі ( у прямому і у зворотньому напрямках) за допомогою сталевої землемірної стрічки, або далекоміра, який за своєю точністю відповідає землемірній стрічці (нитяний далекомір для цієї роботи не годиться). Для визначення горизонтального прокладення вимірюють кут нахилу всієї лінії , або її окремих частин. Якщо лінії вимірюють стрічкою, а хід проходить через перепону (річка, озеро, болото, яр та інше), недоступну для прямого вимірювання, то віддаль до точки визначають шляхом вимірювання базисних сторін і кутів біля них, тобто опосередковано.
Для контролю кутових вимірювань і орієнтування ліній в абрисах вимірюють прямі і зворотні магнітні азимути або румби.
При вимірюванні кутів і ліній виконують зйомку ситуації , яка прилягає до цих кутів або ліній.
Всі відліки при вимірюванні кутів і ліній записують до польового журналу і у абрис.
При зйомці меж великих господарств, при будівництві доріг, каналів, вивченні режиму рік часто необхідно прокладати теодолітні ходи великої довжини - у десятки кілометрів. Чим довший хід, тим більше накопичується похибок у вимірюваннях і розрахунках. Для своєчасного виявлення цих похибок, а також для нанесення точок ходів на план або карту теодолітні ходи і полігони прив΄язують до пунктів геодезичної мережі.
Теодолітний хід, у якого до геодезичної мережі прив΄язаний тільки один кінець, називається висячим.У зв΄язку з тим, що пункти геодезичної мережі мають координати , то це дає можливість визначити координати і пунктів теодолітного ходу.
Прив΄язка ходу полягає у вимірюванні кутв, які межують з геодезичною мережею.
Для повної безпомилкової прив΄язки ходу вимірюють не по одному межуючому куту на початковій і кінцевій точках, а по два, тобто додатково вимірюють межуючі кути, спостерігаючи на інші пункти геодезичної мережі.
Після прокладання теодолітних ходів по межі земельного масиву і діагональних ходів знімають контури ситуацій всередині земельного масиву.Дуже часто зйомку контурів ситуацій виконують одночасно з прокладанням теодолітних ходів.
При наявності всередині земельного масиву достатньо великих площ різних за призначенням сільськогосподарських угідь, діагональні ходи прокладають по межах (контурах) цих угідь. Такі теодолітні ходи називають зйомними. Кути у них вимірюють не тільки заходами, а і напівзаходами. Для контролю записують азимути або румби сторін ходу, визначені за допомогою бусолі. Поворотні точки цих ходів закріплюють кілками. Такий метод зйомки називається методом обходу.
Положення точок контурів ситуацій визначають з меншою точністю, ніж точок теодолітних ходів, які є геодезичним обгрунтуванням зйомки; тому для зйомки точок контурів ситуації застосовують методи, які забезпечують швидку зйомку. Наприклад, при зйомці ситуації по методу обходу замість теодолітних ходів дозволяється прокладання бусольних ходів, у яких кути між сторонами не вимірюють, а вимірюють лише магнітні азимути або румби сторін. В деяких бусольних ходах допускається визначення ліній по нитяному далекоміру.
Поряд з методом обходу і паралельно з ним при зйомці ситуації застосовують і інші методи.
Метод полярних координат (полярний метод). Суть методу полягає в тому, що з точки теодолітного або бусольного ходу, яку приймають за полюс, положення кожної характерної точки контуру ситуації визначають двома полярними координатами, напрямком на цю точку (кутова величина) і віддаллю до цієї точки (лінійна велична). Напрямки можуть характеризуватися азимутами або румбами, які визначають бусоллю. Напрямок можна визначити теодолітом – кут між лінією теодолітного ходу і напрямком на точку, яку знімаємо.
При складанні плану ці кути відкладають транспортиром.
Метод засічок. При теодолітній зйомці цей метод застосовується дуже рідко. Суть його в тому, що на недоступні точки вимірюють напрямки з двох-трьох точок теодолітних або бусольних ходів. Напрямки можуть характеризуватися азимутами або румбами, але найчастіше вимірюють горизонтальні кути між лініями теодолітного ходу і напрямками на точки, які знімаються. Кути при тих точках, які знімаються, повинні бути не менше 40˚ і не більше 140˚. Замість кутів можуть бути виміряні віддалі до тих точок, які знімають і тоді говорять, що зйомка виконувалася лінійною засічкою.
Зйомка ситуації вимагає від виконавця підвищеної уваги і досвіду. Якщо при прокладанні теодолітного ходу вимірювання постійно контролюють шляхом їх повторень, всі точки зв΄язані між собою лініями і кутами, то при зйомці ситуації всіма методами, крім методу обходу, кожна точка контуру знімається незалежно від інших у тому понятті, що похибка у визначенні положення однієї точки не впливає на положення інших точок і груба похибка у зйомці точки може не виявитися. Тому виконавець весь час вивчає місцевість, форму контурів, слідкує за роботою помічників. Крива лінія може братися за пряму, якщо різниця між ними не перевищує подвоєної точності масштабу. Зйомку точок на слідуючій станції починають з тих точок , які знімалися з попередньої станції. Таким чином деяка кількість точок буде знята двічі, але це дає змогу контролювати якість роботи і запобігає тому, що окремі точки можуть бути пропущеними.
Велике значення має вірна термінологія в визначенні назви угідь. Невірне термінологічне означення угіддя значно погіршує цінність результатів вимірювань. Крім того на місцевості спеціалісту з недостатнім досвідом не завжди легко відрізнити, скажімо сіножать від пасовища, культурне пасовище від поля, зайнятого багаторічними травами.
Для вірної класифікації угідь виконавець повинен бути достатньо компетентним в галузі землеробства, рослинництва, грунтознавства, геоботаніки, економіки і організації сільськогосподарського виробництва.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.