Зовнішні каналізаційні мережі будівлі монтують з керамічних раструбних труб, а випуски з чавунних раструбних труб, азбоцементних або з пластмаси. Рас трубні труби вкладають раструбами на зустріч потоку води.
Вкладання раструбних труб починають з нижньої ланки мережі. Для зручності чеканки раструбів будують спеціальні приямки.
Щоб перевірити прямолінійність вкладеної ланки зовнішньої мережі каналізації, її перевіряють перед засипкою землею "на світло" за допомогою дзеркала і джерела світла від одного колодязя до іншого.
Внутрішню каналізацію будівлі монтують в такій послідовності: спочатку монтують випуск, потім горизонтальні і вертикальні ланки труб по підвальному приміщенні і дальше вертикальні каналізаційні стояки і горизонтальні підводки до них (Рис.5.1).
Рис.5.1. Монтаж випуску і каналізаційного стояка
1 – стояк; 2 – ревізія; 3 – кріплення крючком під раструб; 4 – відвід під кутом 135º; 5 – пробка прочистки; 6 – стальна гільза; 7 – набивка просмоленого пасма; 8 – цементний розчин.
Після монтажу мережу перевіряють на відсутність ланок забитих сміттям та на герметичність.
5.4.3. Монтаж системи газопостачання будівлі
Підготовчі роботи.
До підготовчих робіт по спорудженню зовнішньої мережі системи газопостачання будівлі відносять отримання будівельною організацією дозволу на проведення земляних робіт від організацій які експлуатують підземні комунікації (теплотраса, водопровід, електричні мережі і т.п.).
Траншею риють екскаватором без кріплення стін. Мінімальна глибина закладання газопроводу в місцях проїзду транспорту не менше 0,9 м, а де не передбачається рух транспорту не менше 0,6 м. Траншею розробляють з недобором 10 – 15 см. Недобір вибирають до проектної відмітки вручну з метою забезпечення щільності і міцності основи для газопроводу. Готовність траншеї до монтажних робіт оформляється актом.
До підготовчих робіт відносять також герметизацію вводів в будівлю всіх інженерних комунікацій, а також нещільностей по всьому периметру підземної частини будівлі. Ця герметизація потрібна для попередження розповсюдження газу в випадку витіканні його з підземних газопроводів, з метою унеможливлення потрапляння газу до підвальних приміщень.
До початку монтажних робіт газопроводу в середині приміщення замовник узгоджує строки і способи здійснення цих робіт.
Монтажні роботи.
В більшості випадків роботи по монтажу зовнішніх газопроводів виконує одна комплексна бригада. Члени бригади зачищають траншею, розносять труби вздовж траси, здійснюють гідроізоляцію стиків труб після зварювання їх в пліті, вкладають пліті в траншею, випробовують і засипають землею. В склад бригади обов’язково повинен включатися дипломований зварник, який з’єднує за допомогою зварювання труби діаметром до 57 мм газозварюванням, а більшого діаметру електрозварюванням.
Монтаж газопроводів в середині типових приміщень здійснюють, як правило, по типовим монтажним схемам (Рис.5.2.).
Для нетипових будівель виготовляють і монтують газопроводи по спеціально розробленим кресленням, які складені на основі замірювання з натури.
Під час розробки монтажних проектів систему газопостачання розбивають на окремі ланки – монтажні вузли – для зручності і прискорення збирання на об’єкті. Основним монтажним вузлом є частина загального газового стояка, в межах поверху, з розвідкою до газових приладів. При цьому вузли і деталі по монтажним кресленням виготовляють окремо. Газові прилади розташовуються в будівлі відповідно до монтажного положення.
Монтажним положенням називають раціональне розташування газових приладів і трубопроводів по відношенню до будівельних конструкцій (підлога, стіна і т.п.) з метою зручності монтажу та безпечної експлуатації систем газопостачання.
Рис.5.2. Типові монтажні схеми газового стояка системи газопостачання житлового будинку:
а – газовий стояк з лівої сторони газової плити; б – теж з правої сторони; в – стояк за плитою; г – спосіб з'єднання газового стояка; 1 – газова підводка для верхнього поверху; 2 – кран; 3 – крючок; 4 – газова плита; 5 – газова підводка; 6 – футляр; 7 – стояк першого поверху; 8 – сумісна газова підводка верхнього поверху; 9 – з'єднання стояка; 10 – сумісна газова підводка; 11 – різьбовий згін.
Після закінчення монтажу систему газопостачання будинку випробовують. Попередньо перевіряють відповідність всіх змонтованих елементів проекту діючим технічним правилам.
Випробування проводить будівельно-монтажна організація в присутності представника замовника і представника служби експлуатації газового господарства.
Термін випробування повинен бути не менше одної години. За час випробувань при зовнішньому огляді дефектні місця виявляють за допомогою омилювання мильною емульсією. Норми тиску під час випробувань такі. Газопровід низького тиску (до 5000 Па) випробовують тиском на міцність – 0,3 МПа, а на щільність – 0,1 МПа. Газопроводи середнього тиску (0,3 МПа) – на міцність тиском 0,45 МПа, на щільність – 0,3 МПа.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.