Загальні геодезичні поняття. Орієнтування ліній, координати точок. Теодолітна зйомка. Визначення площ на планах і картах. Геометричне нівелювання. Мензульна зйомка

Уздовж більшої сторони ділянки намічають і провішують лінію, на якій відкладають довжини сторін квадратів, закріплюючи їхні вершини кілками. На початку і в кінці лінії теодолітом відкладають прямі кути і на отриманих перпендикулярах до вихідної лінії відкладають однакову кількість відрізків, довжина яких відповідає прийнятій довжині сторін квадратів. Переконавшись, що довжина лінії, яка з’єднує кінці останніх відрізків, не відрізняється від вихідної довжини більше як на 1:2000, на ній також відкладають довжини сторін квадратів. Користуючись віхами, які виставляють на протилежних кінцях відрізків по периферії, площу розбивають на квадрати. Вершини усіх квадратів закріплюють кілками, на яких підписують їхні номери за принципом підписів клітин шахової дошки (a1; b1;…d5; d6…), керуючись попередньо складеною схемою. Одночасно з розбивкою сітки квадратів знімають ситуацію. Одну зі сторін ділянки, як правило довшу, орієнтують відносно сторін світу (визначають її румб чи азимут).

Для визначення висот вершин квадратів на одну з них передають висоту від репера (здійснюють прив'язку). Деякі з вершин квадратів вибирають і нівелюють як зв'язувальні точки, а решту – як проміжні. Зв'язувальних точок повинно бути стільки, скільки буде нівелірних станцій і вони повинні утворювати зімкнений нівелірний хід. Першою з них буде вершина квадрата, на яку передано відмітку репера. Нівелір встановлюють на станції в робоче положення, беруть відліки по чорній і червоній сторонах рейки на задню й передню зв'язувальні точки  й обчислюють перевищення між цими точками. Після цього беруть відліки по чорній стороні рейки, встановленій у ближніх до станції вершинах квадратів, тобто нівелюють їх як проміжні точки. Рейку на зв’язувальних точках слід установлювати на забиті врівень із землею кілки, а на проміжних – на землю. Записи ведуть у журналі нівелювання або безпосередньо на схемі. На останній станції нівелірний хід потрібно зімкнути: передньою зв’язувальною точкою має бути вершина квадрата, із якої починали нівелювання.

Результати нівелювання обробляють у камеральних умовах так само, як і під час поздовжнього нівелювання: обчислюють середні перевищення між зв'язувальними точками та підраховують їхню суму (вона має дорівнювати нулю); визначають гранично допустиму нев'язку і якщо фактична нев’язка не перевищує її – вносять поправки у перевищення; за виправленими середніми перевищеннями обчислюють висоти зв’язувальних точок; для кожної станції визначають горизонт інструмента, а за ним – висоти усіх проміжних точок, які з неї знімались.

Для складання плану на папері у визначеному масштабі креслять сітку квадратів і наносять ситуацію. Біля вершин квадратів підписують їхні висоти із заокругленням до 0,01 м. Шляхом інтерполяції знаходять положення горизонталей на всіх сторонах квадратів, а за необхідності – і на діагоналях. Точки з однаковими висотами з'єднують плавними лініями коричневого кольору товщиною 0,1 мм – горизонталями (рис. 36). Горизонталі, висоти яких кратні 5 м, роблять потовщеними й у їхніх розривах підписують відмітки так, щоб основа цифр була спрямована до підошви схилу. У характерних місцях рельєфу бергштрихами показують напрям скату.

Модуль 6. МЕНЗУЛЬНА зЙомка

Лекція 21. Мензульна зйомка. Прилади

В результаті топографічних зйомок отримують плани місцевості із зображенням рельєфу та ситуації. До таких планово-висотних зйомок відносять, крім нівелювання по квадратах, мензульну і тахеометричну зйомки. Тахеометрична зйомка особливо вигідна для складання планів вузьких смуг місцевості вздовж трас доріг, ліній електропередач, трубопроводів тощо у крупних (1:500–1:5000) масштабах. Слово “тахеометрія” у перекладі з грецької означає “швидке вимірювання”. Ця швидкість досягається тим, що планове й висотне положення точки