Геодезичні зйомки на місцевості. Поняття про геодезичні мережі, страница 3

Замість мереж тріангуляції або сумісно з нею будуватись мережі полігонометрії 1-4 класів. При цьому точність визначення пунктів полігонометрії була рівноцінною до пунктів тріангуляції відповідного класу.

Таблиця 5.1 - Основні показники планових державних

еодезичних мереж колишнього СРСР

^* - відносна похибка вимірювання базисних сторін

         Під державною висотною (нівелірною) мережею розуміють систему розміщених на всій території країни та надійно закріплених на місцевості геодезичних пунктів (реперів), висоти яких визначені в єдиній системі від одного вихідного пункту, прийнятого за початок відліку висот.

Висоти пунктів державної висотної мережі визначають методом геометричного нівелювання. Нівелірна мережа складається із нівелірних ходів. Нівелірний хід створюється шляхом послідовної передачі висот від початкового вихідного пункту А по проміжних пунктах  1,2,3,..,і,...n до кінцевого вихідного пункту В. Пункти нівелювання закріплюються на місцевості в середньому через 5-6 км спеціальними знаками: марками або реперами.

Державна нівелірна мережа СРСР, так як і планова, була побудована за принципом "від загального
 до часткового" і ділиться на чотири класи: І, ІІ, ІІІ та ІV . Схема розвитку мереж нівелювання показано на рис. 5. 11.,б, а основні характеристики відповідних класів нівелювання наведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2. - Основні показники державних висотних мереж

колишнього СРСР

         Мережі І та ІІ класів головною висотною основою і служили для розповсюдження висот по території СРСР в єдиній ( Балтійській ) системі висот та для рішення наукових задач по визначенню вертикальних рухів земної кори, визначення різниці рівнів води в морях і т. д. Нівелірні мережі ІІІ іІV  класів служили основою топографічних зйомок території, на яких виконують інженерні роботи.

Нівелірні ходи І класу прокладали з максимально можливою точністю в основному в напрямках, що зв'язують моря та океани. Нівелірні ходи та мережі ІІ класу спиралися на репери нівелювання І класу.

Лінії нівелювання І та ІІ класів прокладалися переважно вздовж залізниць, шосейних та грунтових доріг, а при їх відсутності, особливо у важкодоступних місцях, - по берегах рік, вздовж стежок і зимових доріг. Усі лінії І класу і частина ліній ІІ класу - не рідше, ніж через кожні 25 років, а в гірських, сейсмоактивних районах - не рідше, ніж через кожні 15 років, нівелювання повторно з метою їх модернізації, а також отримання кількісних характеристик сучасних вертикальних рухів земної поверхні.

Нівелірні мережі ІІІ та ІV класів прокладали всередині полігонів вищого класу як окремими лініями, так і у вигляді системі ліній. Ці мережі та лінії спиралися не менш, ніж на два репери вищого класу.

Ходи нівелювання ІV класу були безпосередньою висотною основою крупномасштабних топографічних зйомок. Параметри таких мереж залежали від масштабу зйомок і характеру рельєфу місцевості.