Газопостачання котелень. Газопальникові пристрої. Будова і конструкція пальників та форсунок

Охтирський технікум СНАУ

ЛЕКЦІЯ № 8

(Тематична)

Навчальна дисципліна – ГКА.

Тема лекції: Газопостачання котелень.

Газопальникові пристрої

Для студентів ІІІ курсу, спеціальність 5. 092123.

Тривалість – 65 хв.

План

викладення  лекційного матеріалу

1.  Вимоги до приміщення котельні.

2.  Схеми газопостачання котелень.

3.  Загальні відомості та класифікація газових пальників.

4.  Будова і конструкція пальників та форсунок.

Викладач: Пугачов О.О.

Розглянуто і схвалено на засіданні предметної циклової

 комісії спеціальних дисциплін (спеціальність 5. 092123)

протокол №від „     „                2004 р.

Голова циклової комісії                      Пугачов О.О.

1.Вимоги до приміщення котельні.

Котли в котельних встановлюють відповідно до вимог Держнаглядохоронпраці та стандартів.

Як правило, це окремо збудоване приміщення. Дозволяється встановлювати котли на відкритих площадках, але обов’язково необхідно захищати обмурівку від дії атмосферних опадів, а трубопроводи і арматуру від замерзання під час зупинки котлів. При цьому, вимірювальні прилади, прилади для регулювання та керування котлом , живильні пристрої, обладнання водопідготовки та робоче обладнання обслуговуючого персоналу повинно знаходитись в теплих приміщеннях.

Дозволяється також використовувати приміщення які прибудовані до виробничих приміщень, як що їх відокремлює стіна з ступінню вогнестійкості не менше 4 години.

Заборонено розташовувати котельні під приміщеннями де можливе знаходження великої кількості людей (навчальні заклади, театри, лазні і т. і.), а також під складськими приміщеннями в яких знаходяться вогненебезпечні матеріали. Заборонено також добудовувати до таких приміщень котельні.

Висота приміщення котельні повинна бути не менше 3,2 м. Будівництво дахових приміщень над котельною заборонено.

Поверхні, які застеклені неармірованим склом, а також вікна і двері, розглядаються як захисні поверхні під час можливих вибухів в котельні і вони повинні складати не менше 5 м² на кожні 100 м² підлоги приміщення.  Як що  площа приміщення котельні більше 200 м², то це приміщення повинно мати не менше 2–х виходів , які розташовані в різних сторонах приміщення. Двері повинні відчинятися на зовні.

Як що котельна знаходиться в одній будівлі з житлом то дозволяється встановлювати котли з робочим тиском до 0,7 кг/см² (0,07МПа) і температурою до 115°С.

Освітлення приладів котлоагрегату повинно бути не менше 50 люкс, а загальне освітлення не менше 10 люкс.

Температура повітря приміщення котельні: зимою не менше 12°С, а влітку не вище чим на 5°С від зовнішнього повітря.

В котельних які працюють на газу, повинно бути забезпечено 3-х кратний обмін повітря за годину без врахування повітря для спалювання газу.

Відстань від фронта котлів до стіни приміщення котельні повинно бути не менше 3 м, а для котлів які працюють на газоподібному або рідкому паливі – від виступаючих пальників до стіни не менше 1 м. Як що котли розташовані друг перед другом , то відстань між ними повинна бути не менше 4 м. Відстань між верхнім барабаном котла або економайзером і перекриттям приміщення не менше 0,7 м.

2. Схеми газопостачання котелень.

Планувальні та конструктивні рішення котелень слід передбачати згідно вимог Сніп ІІ- 35 та норм ДБН В.2.5 – 20 – 2001.

Газопостачання котельних при відносно невеликих витратах газу відбувається від розподільчих газових мереж низького тиску (до 0,05 кгс/см²). При значних потужностях котлоагрегату, а відповідно і витратах газу, газопостачання здійснюється від мережі середнього (до 3,0 кгс/см²) або високого (до 6,0 кгс/см²) тиску.

Схема подачі газу в котельну залежить від тиску в точці відбору газу з газопроводу та типу котельні. В схему включають такі елементи:

-  ввід зовнішнього газопроводу;

-  зовнішній газопровід;

-  ввід в котельну;

-  вузол вимірювання витрат газу;

-  внутрішній газопровід.

В необхідних випадках схема може бути доповнена газо регуляторним пунктом (ГРП), або гзорегуляторною установкою (ГРУ) безпосередньо в котельні.

Ввід зовнішнього газопроводу, як правило, будують підземним і забезпечують запірним пристроєм (засувка), який слід розташовувати на відкритому і доступному місці, не ближче 2 м від стіни будівлі або огородження. Відключаючий пристрій обов’язково огороджують і встановлюють попереджувальний напис «Обережно газ!».