Водяна пара, витікання та дроселювання газів і пари. Способи розповсюдження тепла, страница 5

Мається ще окремий вид котлів, які називають котли-утилізатори. В них використовують гарячі відпрацьовані гази з технологічних процесів виробництва.

Маркуються котли в основному, в залежності від схеми циркуляції теплоносія :

Е — з природною циркуляцією;            

     Еп — з природною циркуляцією і пром. перегрівом пари;

ПР — з примусовою циркуляцією;

Пп — прямоточний і проміжним перегрівом пари;

Кп — з комбінованою циркуляцією пром. перегрівом пари.

До позначення котла додають:

- паропродуктивність, т/год;

- абсолютний тиск, кгс/см²;

- індекс топки (Г — газ, М — мазут), якщо топка під наддувом
    - буква н;

- перегрів пари показують в дужках.
Наприклад: Е-10-І4Г; Е-25-14ГМ; Еп-16-14ГМ(250).
Водогрійні котли теплопродуктивністю 4-180 Гкал/год позначають буквами КВ. До позначення додають:

- вид спалюваного палива;

- теплопродуктивність, Гкал/год (МВт);

- температуру нагріву води (°С).
Наприклад: КВ-Г-6,5-150; КВ-ГМ-10-150.

Мається і заводське позначення, наприклад ДКВР-2,5-13. Розшифровується це як двох барабанний котел вертикально-водотрубний реконструйований, паропродуктивність 2,5 т/год. тиск пари 13кгс/см².    

2 Принципова схема котельної установки. 3.Складові котельної установки..

(Розглядається плакат і роздаточний матеріал „Схема котельної установки).

Котельна установка складається з котла (котлоагрегату) та допоміжних механізмів і пристроїв.

Котлоагрегат має топку (топковий пристрій), трубну систему з барабанами, пароперегрівач, економайзер, повітропідігрівач, газоходи, каркас котла, обмурівку і арматуру.

До допоміжних механізмів та пристроїв відносять: димососи, дутьєві вентилятори, живильні та водопідготовчі установки, системи подачі та збереження палива, газорегуляторні станції.

Одним з основних елементів котла є поверхня нагріву. Вона сприймає тепло від факелу та гарячих газів і передає його воді. Вимірюється поверхня нагріву в квадратних метрах зі сторони гарячих газів. Розпізнають конвективну і радіаційну поверхні нагріву. Радіаційну поверхню нагріву називають ще  екранами. Екрани утворюють топковий простір. За місцем розташування в топці екрани бувають бокові, фронтальні, стелеві і задні. Радіаційна поверхня нагріву (екрани) сприймає променеву енергію від факелу топки. Конвективна поверхня (конвективний пучок труб) нагріву сприймає енергію гарячих газів, які рухаються проміж труб, тобто конвективний спосіб теплообміну. Екрани та конвективний пучок труб з’єднують між собою верхній і нижній барабани. Верхній барабан –ємність для накопичення пари, нижній – для накопичення і видалення шламу. Барабани котла, екрани і конвективний пучок труб з’єднані в одну внутрішню порожнину, яка заповнена водою та частково парою і є трубна частина котла. Внутрішня порожнина котла, яка заповнена водою називається водяним об’ємом котла, а та, яка заповнена парою називається паровим об’ємом котла. Поверхня киплячої води в верхньому барабані називають дзеркалом випарювання.

Пароперегрівач – пристрій (поверхня нагріву) для підвищення температури пари вище температури насичення при заданому тиску.

Вводиться таке поняття як хвостові частини котлоагрегату, це економайзер та повітрипідігрівач.

Економайзер – пристрій для підігріву живильної води вихідними газами.

Повітрипідігрівач – пристрій для підігріву повітря, яке надходить до топки, за допомогою вихідних газів.

Будову і призначення іншого обладнання розглянемо в наступних лекціях.

Під час роботи котлоагрегату відбувається безперервний рух повітря та гарячих газів в топці котла завдяки природній або штучно створеній тязі. В середині трубної системи відбувається безперервний рух (циркуляція) води для рівномірної її нагрівання. Циркуляція можлива природна або штучна (насосом).

4.Призначення і будова водогрійних котлів.