Типи і особливості роботи висячих конструкцій, страница 2

багато болтів/.

Схема граток залежить від ширини ствола і величини навантаження. При вузьких стволах і специфіка

Рис. 114. Монтажні вузли типових гратчастих башт.

Рис. 115. Секція типової радіощогли.

4.3.5. Опори ліній передач

згідно з [8].

невеликих навантаженнях найекономічніша трикутна гратка /”в ялинку”/. При широких стволах і великих навантаженнях можлива ромбічна гратка /доцільніше з

несумісними вузлами в сусідніх гранях/.

4.3.6. Особливості проектування каркасів висотних будов

У висотних будовах конструкції чітко розподіляються на несучі та огороджувальні. При цьому несучі функції виконує металевий каркас із матеріалу високої міцності. В цьому полягає головна перевага сталевих каркасів, при застосуванні яких одержують

малі поперечні перерізи несучих конструкцій, але потрібен захист металу від пожежі та корозії.

Каркас сприймає значні навантаження: вертикальні /маса будови, корисні навантаження/ й горизонтальні /вітер/, крім того сейсмічні температурні впливи. Основні частини каркаса – стояки та балки. Застосовують таки типи несучих систем багатоповерхових будов: каркасні, без каркасні та змішані.

Рис. 116. Одноствольна                              Рис. 117. проміжна портальна

                проміжна опора                                           опора /щогла/ на від-

                /башта/ дволанцюго-вої лінії                     тяжках одноланцюгової лінії

Рис. 118. Вузли опор ЛЕП: 1 – пояс

                                                     2 – елемент гратки

Каркасні системи підрозділяються на в’язеві, рамні та рамно-в’язеві /рис.119/.

У в’язевих системах стійкість будови забезпечується за допомогою вертикальних в’язів – ферм і жорстких горизонтальних в’язів. У рамних системах загальна стійкість забезпечується за рахунок жорстких з’єднань стояків та ригелів. Рамно –в’язеві системи є комбінацією рам із в’язами.         

Найбільшекономічною і простою є в’язева система.

          Будови найчастіше проектують квадратними або прямокутними, що дозволяє типізувати всі елементи та вузли.

В’язеві ферми розміщують як у повздовжньому, так і у поперечному напрямку. Система граток пов’язується з об’ємно-планувальними рішенням і розміщенням прорізів.

Близько 60% каркаса становлять колони. Поперечний переріз колон призначається мінімальним, щоб не займати корисну площу будови. Найчастіше використовують двотаврові поперечні перерізи, хоча бувають й прямокутні /з листів або швелерів/.

Колони стикують при монтажі через два поверхи. Для зручності це робиться на висоті 0,5...1 м вище рівня перекриття. Стик здійснюють на болтах /рис.120/, а потім його зварюють.

         Бази колон звичайно виконують з фрезерованими торцями. Балки утворюють балкову клітину, їх проектують із двотаврів.

         Сталевий каркас багатоповерхових будов розраховують на несучу здатність та жорсткість. Перевірка жорсткості зводиться до визначення горизонтального прогину будови, який не повинен перевищувати 1/500 висоти.

         Колони працюють на центральний стиск, але їх додатково перевіряють як елементи рами на сприйняття згинальних моментів, що виникають у жорстких вузлах. Балки розраховують як розрізні.

4.4 Культиваційні споруди

         Зимовим теплицям притаманна велика вологість повітря та висока його температура. За цих умов деревина швидко спрацьовується, а залізобетонні конструкції мають великі перерізи й дуже затіняють приміщення. Тому найчастіше застосовують сталеві несучі конструкції як більш ажурн6і та довговічні.

        Кут нахилу покриття приймають не менше 25° - тоді максимум інсоляції, конденсаційна волога стікає без відриву, зменшується забруднення скла.