Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.

Вступ

   Основною цінністю держави є її громадяни, тому перед державою коштують проблеми охорони життя й здоров'я людини в процесі його трудової діяльності. Найважливішим завданням для реалізації цієї проблеми є створення безпечних і  нешкідливих   умов праці.

    Проблеми створення безпечних і нешкідливих умов праці існували, можна сказати, завжди. У період науково-технічного прогресу вони придбали особливе значення, адже істотно зросла ціна кожного нещасного випадку й аварії. Нещасні випадки на виробництві й професійних хворобах залишаються великою людською трагедією, що приводить до важких соціальних наслідків.

   Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і пропозицій, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

   Законодавчими актами, що визначають основні положення по охороні праці, є основні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів ставляться: Конституція України (стаття 43,45,46), Закон України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії й радіаційного захисту», «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійній хворобі, які послужили причиною втрати

працездатності», Кодекс законів про працю України . Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти, Система стандартів безпеки праці, Будівельні норми й правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації

електроустановок споживачів і інших нормативних документів.

   Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є закон України «Про охорону праці», дії якого поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від форми власності й видів їхньої діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також задіяні до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення до реалізації конституційного права громадян про охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю                                                                                                                            відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим їм органом і робітником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища й установлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

    В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави в рішенні завдань охорони праці значно виростає.

Тому Закон України «Про охорону праці» закріплює за державою функції нагляду по охороні праці. Тепер держава виступає гарантом створення безпечних і нешкідливих умов праці для працівників підприємств, організацій всіх форм власності.

    Для реалізації цих функцій створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнагляд з охорони праці і його територіальні органи, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, учбово-методичний

центр Держнагляду з охорони праці. В обласній і районній державній адміністраціях

діють відповідні ради по безпечній життєдіяльності, а в центральних і міських органах  виконавчої влади функціонують підрозділи, що займаються питаннями охорони праці.

   Відповідно Закону України «Про охорону праці»  за порушення законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці й представників профспілок винуваті працівники залучаються до дисциплінарної (звільнення з роботи), адміністративної (у вигляді грошового штрафу), матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Виробнича санітарія

Потреба будівництва в адміністративних і санітарно-побутових будинках визначається з чисельного персоналу за графіком руху робочої сили. Відповідно до нормативних показників для визначення площ санітарно-побутових, адміністративних і виробничих приміщень виконаний розрахунок в розділі “ Технологія і організація будівництва ”, у розділі “ Розрахунок тимчасових адміністративно-побутових споруд ” . При проектуванні і розміщенні засобів санітарно-побутового забезпечення працюючих приймаються до уваги вимоги: ГОСТ 22853-77, СНиП ІІ-92-76, СНиП 276-74, гігієнічні вимоги до пристрою й устаткування приміщень ГОСТ 12.1.004-80, ГОСТ 12.1.013-78 (Див. р. 3). При проектуванні тимчасового водопроводу враховується потреба у питній воді  за ГОСТ 2774-73.