Історія виникнення ергономічної науки, страница 2

Приблизно в цей же період (кінець ХІХ століття) у ряді держав Європи було введено ручну працю в загальноосвітніх школах. Головним мотивом запровадження трудової школи була підготовка підростаючого покоління до виробничої праці та вибору професії. В змісті трудового навчання спершу домінувала ручна праця, адже саме на ручній праці базувалося дрібне товаровиробництво ХІХ століття. Очевидним був низький рівень трудової шкільної підготовки того часу, яка спершу мала забезпечувати потреби дрібної промисловості в робочій силі. Для підняття трудового навчання до рівня професійної підготовки необхідні були кваліфіковані викладацькі кадри та реформування змісту освіти.

З середини XIX століття створюються виробничі підприємства нового зразка, які займаються масовим випуском певного виду продукції. Вважалося, що людина зможе пристосуватися і до експлуатації виробів, і до керування машиною. І тому на етапі технічного прогресу людський фактор нівелювався в технічній інженерії. Першим почав вивчати людину в праці американський вчений Ф.Тейлор. Він поклав початок науковому вивченню трудової діяльності. Ф.Тейлор запропонував метод вивчення трудових дій, розподіляючи їх на елементарні рухи, який дозволив усунути виконання зайвих рухів, а раціональні виконувати з мінімальними затратами часу та фізичних зусиль працівника.

Дослідження Ф.Тейлора знайшли широке впровадження на заводах Г.Форда. Організація виробництва, згідно концепції проектування та аналізу метолів роботи, висунутої Ф.Тейлором, показали високі результати. Г.Форд поділив весь трудовий процес по зборці автомобіля на елементарні операції, кожну з яких виконував окремий працівник. Крім того він дослідив функціональні здібності людини, які необхідні для виконання певної операції , і виявив, що 670 робіт можуть виконувати безногі працівники, 2637 – люди з однією ногою, 2 – безрукі, 715 – однорукі, 10 – сліпі.

Першим почав вивчати трудову діяльність учнів датський педагог Аксель Міккельсен. Він розробив свою систему трудового навчання, в процесі ручної праці намагався застосовувати такі робочі пози, які відповідали б фізіологічним особливостям учнів, сконструював інструменти, виходячи з фізичних можливостей дітей. Розглядаючи ручну працю як засіб фізичного розвитку учнів, А.Міккельсен одночасно вирішував ергономічні питання.

Початок ХХ століття знаменує і початок вивчення впливу трудової діяльності та середовища, в якому вона працює, на організм людини. У країнах Європи та США створюються комітети, лабораторії, кафедри, інститути з вивчення гігієни, фізіології та психології праці.

Основою зародження ергономіки як науки став синтез знань різних самостійних наук про духовний та фізіологічний стан людини в процесі праці та комфортні умови, правила безпеки праці для робітника. Ергономіка тісно пов’язана з інженерною психологією, психологією праці, гігієною праці, фізіологією праці, технічною естетикою, кібернетикою та ін.

І хоча в 20-30 роки ергономіка ще не сформувалася як наука, однак вченими було визначено основні її цілі, завдання, проблематику та організаційні форми досліджень, а також шляхи практичного застосування.

Ще одна спроба сформувати науку про закони праці (ергологію або ергонологію) відбулася в 1921 році на I Всеросійській конференції з питань наукової організації праці (НОП) та виробництва.

Ідею комплексного підходу до вирішення триєдиної мети – підвищення продуктивності праці, збереження здоров’я та розвитку особистості працівника підтримували В.М. Бехтерев та В.М. Мясищев. В.М. Мясищевим було запропоновано об’єднати знання про діяльність у нову науку ергологію, аргументуючи це тим, що діяльність не досліджується в повній мірі жодною з існуючих наук, а сама діяльність, як предмет дослідження, є досить актуальним завданням для науковців.

Взагалі науковці (В. Денисов, В. Муніпов, В. Зінченко, С. Скидан та ін.) виділяють дві вагомі передумови виникнення ергономіки – це науково-технічна революція та другу світова війна. Ергономічні дослідження сягнули швидкого розвитку саме в роки другої світової війни. Адже військова промисловість мала працювати над продуктивно, а техніка, яку вона випускала, мала бути пристосованою до умов навколишнього середовища та особливостей людей, що мусили нею керувати.