Інструктивно-методичні матеріали до лабораторного заняття з теми: "Оцінка якості текстильних матеріалів", страница 2

Сортність текстильних матеріалів залежить також від наявності дефектів їхнього зовнішнього вигляду. Той самий дефект у неоднаковому ступені відбивається на зниженні якості матеріалів різного цільового призначення. Наприклад, близна псує зовнішній вигляд одежних тканин і мало відбивається на якості білизняних тканин. Тому, дефекти текстильних матеріалів, крім вовняних тканин, оцінюють залежно від їхнього призначення й у стандартах на визначення сортності передбачений розподіл матеріалів на групи по призначенню.

Бавовняні тканини:

1 - платтяні тканини, у тому числі ситці, бязі набивні, сатини, одежні, меблеві;

2 - білизняні тканини, у тому числі для корсетних виробів, постільної білизни, вафельних і гладких рушників;

3 - підкладкові тканини, тіки матрацні й для наволочок ;

4 - ворсові тканини.

Лляні тканини:

1 - їдальні (для скатертин, серветок.)

2 - білизняні (для простирадл, наволочок);

3 - рушникові (для особистих і господарських рушників купальних простирадл і рушників);

4 - одежні (для платтів, халатів, костюмів, штанів й ін.);

5 - декоративні (для покривал, оббивок меблів, тентів й ін.);

6 - прикладні (прокладочні й пакувальні);

7 - технічні.

Шовкові тканини

1 - платтяні, платтяно-костюмні, костюмні, блузочні, сорочкові, пальтові, плащові, текстильно-галантерейні;

2 - підкладкові, одіяльні, меблеві, білизняні;

3 - ворсові тканини з натурального шовку або штучних ниток для верху й підкладки взуття й іграшок.

Дефекти зовнішнього вигляду визначають переглядом тканини з лицьової сторони на розбракувальному верстаті або на столі при відбитому або природному світлі.

При кількісному прийманні вимірюють довжину тканини в кожному шматку, але інколи перевіряють цілісність шматка тканини по наявності маркування (клейма) на початку й кінці шматка. Довжину тканини вимірюють на розбракувальних верстатах, оснащених лічильниками довжини, на промерочных столах. Одночасно вимірюють ширину тканини через кожні 2 - 3 м. Результати виміру записують у промерочную відомість. Оцінку дефектів роблять по відповідних таблицях стандартів на сортність із урахуванням групи (призначення) матеріалів.

Дефекти зовнішнього вигляду по походженню ділять на:

сировинні ;

ткацтва (в'язання) ;

обробки.;

Вони бувають розповсюдженими й місцевими. Розповсюджені пороки розташовані на значній частині шматка або по всьому шматку. Місцеві пороки – невеликі по розмірах розташовані на невеликій ділянці тканини. В окремих випадках часто повторюваний по довжині шматка місцевий порок може переходить у розповсюджений. Найбільше що часто зустрічаються місцеві й розповсюджені пороки представлені в таблиці 3.1.

Грубі дефекти в сортних тканинах не допускаються й підлежать вирізу зі шматка або розрізу на підприємстві виготовлювачі Кількість відрізів, що утворяться в шматку в результаті вирізів , і їхня довжина обмежується стандартами.

До недопустимих дефектів тканин відносять:

- сировинні (смуги від ниток різної товщини, кольору , забрудненого й масленого утку;

- ткацькі (зльоти, підплетені й обрив основи більше 1 см., недосічки, забоїни, порушення ткацького малюнка, прольоти утку, близны в три нитки й більше);

- обробки (смуги від зупинки друкованої або красильної машини, затік фарби, фарбувальні й друковані засічки, діри, проколи, відірвана крайка)

Табл.. 3.1

Дефекти зовнішнього вигляду тканин.