Інструктивно-методичні матеріали до лабораторного заняття з теми: "Визначення характеристик механічних властивостей текстильних матеріалів", страница 2

6.          Для додання пробі постійної, властивої їй форми, диск із пробій підняти й опустити 5 разів і через 3 хвилини після цього окреслити проекцію проби на папері 5

Рис. 4.3. Схема приладу для визначення драпируемости дисковим методом

7.          Виміряти осьові лінії А и В (мал. 4.4 ).

- добре драпірується матеріал, який утворить дрібні симетрично спадаючі складки з малим радіусом кривизни (мал. 4.4, а);

- погано, драпіруються матеріали, які дають проекцію, близьку до площі випробовуваної проби (мал.4.4 , б);

- якщо матеріал має різну драпируемость у поздовжньому й поперечному напрямку, проекція подовжується в напрямку більшої твердості проби (мал. 4.4 , в).

Рис. 4.4. проекції проб тканин з різною драпірувальністю.

8.          Окреслити проекцію проби на папері й вирізати її.

9.          З такого ж паперу вирізати окружність із діаметром рівним діаметру проби.

10.        Зважити папір, вирізаний по проекції драпірованої проби (m _др.), м F (з погрішністю до 0,001 г).

11.        Зважити папір, вирізаний по розмірі не драпірованої проби (m), м г.(з погрішністю до 0,001 г).

12.        Обчислити коефіцієнт драпируемости по формулі:

Кд=100(m –m _ДР.)/ m        (4.2)

13.        Дати характеристику драпируемости матеріалу по основі й утку по співвідношенню осьових ліній В и А:

– відношення осьових ліній В/А в межах 0,95 – 1,1 характеризує однакову драпируемость матеріалу у двох напрямках;

– відношення осьових ліній В/А > 1,1 характеризує кращу драпируемость в поперечному напрямку;

– відношення осьових ліній В/А < 0,95 характеризує кращу драпируемость у поздовжньому напрямку.

14.        Результати представити у вигляді таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Результати вимірів й обчислення драпируемости матеріалу дисковим методом.

Вид проби	Маса паперу, г		Коефіцієнт драпируемости, Кд (%)	Відношення осьових ліній В/А
	m	m ДР
1	2	3	4	5

4.3. Визначення явної прорубки

1.Підготувати проби. Вирізати проби в поздовжньому, поперечному й діагональному напрямках розміром 200 х 100 мм. Скласти кожну пробу у два шари уздовж довгої сторони й на них виконати по чотирьох машинних рядка (без нитки) на відстані мм одна від іншою довжиною 150 мм кожна й частотою 7 стібків на 1см. Номер голки підібрати в залежності від виду матеріалу, керуючись рекомендаціями з виготовлення швейних виробів.

2. За допомогою збільшувальної лупи переглянути рядки, злегка розтягуючи їх у перпендикулярному напрямку, і підрахувати число зруйнованих ниток по всій довжині виконаних рядків.

3. Обчислити явну прорубку П_Я, % по формулі :

П_Я = 100Ня/К₀        (4.3)

Де, П_Я – число зруйнованих ниток матеріалу на всій довжині рядка,

К₀ – число проколів по всій довжині рядка.

4. Результати вимірів й обчислень представити в табл. 4.3.

4.4.Визначення схованої прорубки.

Використаються проби, застосовувані для визначення явної прорубки.

1. Піддати пробу пранню протягом 30 хв. Температура води 40 ± 5°С. Зміст мила у воді 5 г/л.

2. Прополоскати проби два рази. Перший раз при температурі 30 ± 5°С у плин 3-5 хв, другий раз при температурі 20 ± 5 °С у продовж 2 хв.

3. Висушити пробу в сушильній шафі при температурі 35 ± 2 °С.

4. Підрахувати загальне число ушкоджених і зруйнованих ниток Н₀.

5. Обчислити сховану прорубку тканини П₀, % по формулі:

П_С = 100(Н₀-Н_Я)/К₀           (4.4)

6. Обчислити загальну прорубку тканини П₀, % по формулі:

П₀ = 100 Н₀/ К₀       (4.5)

7 .Результати обчислень представити у вигляді табл. 4.3.

Таблиця 4.3. Результати визначення ушкодження матеріалу голкою швейної машини

Вид проби	Загальне число проколів голкою, К0	Число зруйнованих ниток, НЯ	Явна прорубка, ПЯ, %
1	2	3	4

Продовження       таблиці 4.2

Вид проби	Число зруйнованих й ушкоджених ниток після прання, Н0	Схована прорубка, ПС, %	Загальна прорубка, П0, %
1	5	6	7

4.5. Визначення ступеня сминаемости матеріалу

1. Вирізати два зразки розміром 130 х 15 мм, один уздовж основи й один уздовж утка.

2. Кожен зразок скласти уздовж, формуючи петлю (мал. 4.5, в) таким чином, щоб верхня частина зразка тканини становила 1/3 його довжини а, нижня – 2/3. Закріпити зразок у штативі.

3. Виміряти висоту петлі до зминання В₁ у місці її максимального розширення.

4. Установити зверху на петлю вантаж 1,5 кг на 15 хвилин (мал. 4.5,б).

5. Зняти вантаж. Виміряти висоту петлі В₂ (мал. 4.5, в).

6. Обчислити коефіцієнт сминаемости К_СМ, по формулі:

К_СМ = (В₁, – В₂) / В₁,        (4.6)

Рис. 4.5. Визначення сминаемости матеріалу

7.Результати вимірів й обчислень представити у вигляді табл. 4.4

4.6.Визначення сипучості матеріалу

1. Із крапкової проби вирізати елементарну пробу розміром 30 х 40 мм.

2. Препарировальной голкою зі зразка витягнути по одній нитці з основи й утку.

3.Далі витягати одночасно дві, три, чотири й так далі збільшуючи по одній нитці доти , поки нитки не будуть витягатися із зусиллям.

4. Зробити висновок про сипкість матеріалу, ґрунтуючись на кінцевій кількості ниток, Якщо три - п'ять ниток витягається легко, то тканина вважається сипучою.

5. Результати представити в табл. 4.4.

Таблиця 4.4. Результати визначення сминаемости й сипкості тканини

Вид матеріалу	Зразок матеріалу	Коефіцієнт сминаемости, КСМ , %			Відомості про сипкість матеріалу
		По основі		По утку
1	2	3	4		5

5) У висновку необхідно показати залежність параметрів механічних властивостей текстильних матеріалів від волокнистого складу й виду переплетення.