Інструктивно-методичні матеріали до лабораторного заняття з теми: "Визначення лінійної щільності пряжі й ниток"

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Кафедра          основ виробництва та дизайну           

Інструктивно-методичні матеріали

до лабораторного заняття з теми:

“ Визначення лінійної щільності пряжі й ниток ”

з дисципліни: __ ПП.05. МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

для студентів__ІІІ__курсу

___________6.010104 Професійна освіта (Технологія виробів легкої  

                                    промисловості)__________________________

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

Розроблені: кандидат педагогічних наук, доцент Борисова Тетяна Миколаївна

(науковий ступінь, вчене звання, ПІБ)

Мета роботи – вивчення методів визначення лінійної щільності пряжі й ниток, навчитися визначати відповідність пряжі за ДСТУ.

Література: [1,с.12-12, 42-52; 2,с.51-57]

1.Питання для підготовки до роботи.

1. Процес кардного, гребенного й апаратного прядіння.

2.Різновиди пряжі.

3.Характеристика товщини пряжі. Лінійна щільність, метричний і торгівельний номер.

4.Відмінності між номінальною, фактичною й кондиційною лінійною щільністю ниток.

5.Відповідність пряжі ДСТУ по нерівномірності лінійної щільності.

2.Завдання для виконання лабораторної роботи.

1.  Визначити лінійну щільність пряжі.

2.  Визначити метричний номер пряжі.

3.  Визначити діаметр пряжі.

4.  Визначити кондиційну лінійну щільність для кожного мотка пряжі.

5.  Визначити величину відносного відхилення й визначити відповідність пряжі ДСТУ по лінійній щільності.

6.  Визначити величину середньоквадратичного відхилення.

Розрахувати коефіцієнт варіації й підтвердити відповідність пряжі за стандартом  по рівномірності й по товщині

З.Загальні відомості.

Пряжею називають нитку, що складається з волокон обмеженої довжини, з'єднаних скручуванням.

Комплексна нитка складається з декількох елементарних ниток, з'єднаних скручуванням або склеюванням.

Мононить являє собою одиночну нитку, що не ділиться в поздовжньому напрямку без руйнування.

Існує три основних способи прядіння: кардне, гребенне й апаратне.

Пряжа кардного прядіння, або кардна пряжа, є найпоширенішою, вона виробляється зі середньо-волокнистої бавовни довжиною 27 - 35 мм. і хімічних волокон.

Процес кардного прядіння складається з операцій розпушення й тріпання, чесання, вирівнювання й витяжки, передпрядіння й прядіння. Із прочесаних волокон формується джгут, що далі перетворюється в стрічки. У процесі попереднього прядіння стрічки витягаються й стають тонше. Для скріплення волокон між собою вони злегка підкручуються, утворюючи рівниці.

Процес остаточного прядіння може проходити або на кільцепрядильних машинах, або в апаратах пневмомеханічного прядіння. В останньому випадку волокна відцентровою силою відкидаються до стінок камери, групуються у вигляді волокнистої стрічки, що скручується й виходить із камери сформованою пряжею.

Кардну пряжу на кільцепрядильних машинах виробляють із лінійною щільністю від 15-85 Текс зі середньо-волокнистої бавовни й хімічних волокон. Її використають для виробництва тканин і трикотажних полотен. Недоліком цієї пряжі є неврівноваженість структури ділянок волокон. Волокна, що перебувають у зовнішніх шарах пряжі, напружуються сильніше, ніж ділянки в центрі. Це пов'язане з тем. що кожне волокно по довжині лежить не в одному шарі пряжі, а переходить від центра до периферії й назад.

Кардну пряжу пневмомеханіченого прядіння з лінійною щільністю від 20 до 50 Текс виробляють із бавовняних, хімічних і змішаних волокон і використають її для виробітку тканин масових асортиментів. Ця пряжа в перетині має різну щільність.

Центральний шар пряжі має високу щільність, а до зовнішнього шару щільність знижується. Це приводить до зниження міцності пряжі. Структура пряжі починає руйнуватися при розтяганні ще до початку подовження волокон.

У порівнянні із пряжею, отриманій на кільцепрядильних машинах, пряжа пневмомеханічного прядіння, має меншу ворсистість і тому тканина, вироблена на її основі більш стійка до стирання .Так само ця пряжа має більшу об'ємність, волокна в ній менш напружені, завдяки чому тканини мають більшу пружність і меншу зминаємість .

Пряжа гребенного прядіння або гребінна пряжа , виробляється з довговолокнистої бавовни довжиною 35 - 50 мм, льону, довжиною, тонкої, напівгрубої й грубої вовни, а також відходів шовківництва, кокономотання, шовкокрутіння й шовкоткацтва.

Гребенна пряжа виходить після тріпання й кардо-чисання в процесі гребнечисання з наступним вирівнюванням, витяжкою , передпрядінням і нарешті прядінням. Гребенна пряжа має найбільш правильну структуру. Її виробляють із довговолокнистої бавовни, змішаних і хімічних волокон. Пряжа з лінійною щільністю від 6 до 16 Текс використається для виготовлення сорочкових, платтяних, плащових тканин і панчішних виробів. Пряжа гребенного прядіння з тонкої, однорідної або змішаної вовни. ( лінійна щільність від. 16-41 Текс) використовується для виробітку високоякісних платтяних, костюмних тканин і трикотажних виробів. З напівгрубої й грубої вовни, змішаної з хімічними волокнами виробляють гребенну пряжу з лінійною щільністю від 28 до 85 Текс) для виробництва костюмних тканин і верхнього трикотажу. З льону виробляють пряжу (з лінійною щільністю від 30 до 170 Текс) для виробництва постільної й столової білизни.