Членування форми. Композиційні зв’язки частин форми. Зорові ілюзії, страница 2

2.  Декоративні лінії (декоративні шви, строчки, дрібні деталі, вишивка, ґудзики, пряжки).

Види членування

1.  Повне або суцільне (тобто форма поділена на частини);

2.  Не повне (членування є ілюзією розділення на частини);

3.  Горизонтальне ( дає ясне уявлення про основні частини фігури людини, створює зоровий рух — динаміку форми);

4.  Вертикальне (дозволяє встановити рівновагу, досягнути стійкості форми);

5.  Діагональне (руйнує рівновагу форми, порушує її статичність, підкреслює асиметричність одягу, придає живість та рухливість).

Композиційні зв’язки частин форми:

відношення та пропорції, рівність та подібність, контраст,

динаміка форми, симетрія та асиметрія, ритм, масштабність

Властивості одягу як об’ємно-просторової форми, не існують ізольовано один від одного і можуть характеризувати одяг лише у всій її сукупності. Однією з основних умов виникнення художньо-естетичних якостей одягу — це єдність, зв’язок всіх її елементів, тобто їх спів розмірність, погодженість, співпорядкованість, що створюють цілісність сприйняття форми. Такими засобами побудови єдності первинних елементів форми виступають різного виду співвідношення та пропорції, рівність та подібність, контраст, динаміка, масштабність, симетрія та асиметрія, ритмічні та метричні порядки.

Відношення — це результат порівняння двох величин однієї властивості. Приклад, лінійні вимірювання площі поверхні або об’єму частин одягу.

Крім спів розмірності частин одягу відношення виникають і по її іншим основним елементам: кольору, фактурі, масі, величині, лініям.

Симетрія— це засіб композиції – це тотожні елементи форми однакового розташування відносно певної лінії або точки. Це засіб досягнення єдності та художньої виразності..

Види симетрії: дзеркальна, центральна, площинна, осьова.

Асиметрія — це нерівнозначність розташування частин форми. Застосовується для підкреслення динамічності форми.

Цілісність — відображає логіку та органічність зв’язку конструктивного рішення з його композиційним втіленням. Цілісність та співпорядкованість пов’язані між собою як наслідок та причина.

Будь-яка композиція одягу розглядається як певна система, що базується на спів порядкуванні головних елементів, менш значимих та другорядних. Елементи форми співпорядковуються між собою по принципу контрасту, нюансу та подібності.

Контраст— це протиставлення, боротьба різних начал у формі. Його краще застосовувати у спортивному одязі та нарядах.

Подібність — (тотожність) це повторювання в композиції одягу або взуття одного елементу, який розвивається та повторюється.

Приклад, у взуття — пістони.

Нюанс — це перехідний стан від контрасту до подібності, він створює додаткову живість зв’язків між елементами, сприяє гармонійності рішення.

Композиційно організована форма одягу розуміється як система співпорядкованих частин, в яких головні та підпорядковані частини взаємно підсилюють один одного, утворюючи одне ціле. Спів порядкування виникає при співвідношенні двох нерівних елементів або членуванні форми на нерівні частини. Приклад, якщо прямокутник — умовно узагальнену форму сукні — розділити на нерівні частини, то більша частина прямокутника виділяється за величиною та підпорядковує собі меншу частину форми при інших рівних умовах.

При діленні форми на три рівні частини, головна частина розташовується посередині, оскільки займає центральну позицію.

Динамічність форми — це форма активно, односторонньо направлена, ніби  вторгається у простір.

Масштабність — це спів розмірність форми та її елементів по відношенню до людини, оточуючого середовища та інших форм. Костюм і всі його складові частини (одяг, взуття, сумка, шляпа, аксесуари) повинні бути співрозмірні з розмірами тіла людини.

Ритм — це закономірне чергування співрозмірних або почуттєво відчутних елементів форми. Ритм композиції костюму є одним з засобів зв’язку всіх частин форми, що утворюють костюм.

Характерною ознакою ритму є повторюваність елементів форми та інтервалів між ними, об’єднаних за ознаками тотожності або подібності у певну основну закономірність. Тобто повторювання форм через рівні проміжки. Такий порядок розташування форм та елементів форми називається метричним порядком.