Процес створення колекцій. Засоби, вимоги, реалізація

Сучасна легка промисловість

Х семестр

Лекція 1

Процес створення колекцій. Засоби, вимоги, реалізація

1. Художні системи формотворення одягу.

2. Засоби об’єднання моделей костюмів у колекцію.

3. Етапи створення модної колекції.

1. Художні системи формотворення одягу.

Художнє конструювання займається створенням значного асортименту одягу різного призначення, що обумовлює необхідність різного підходу розробки форм, враховуючи задоволення смаку споживачів, напрямку моди, можливостей промислового виробництва.

Система (грецьке слово, що означає ціле, складене з частин) — це порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин у певній послідовності. Наприклад, ряд предметів, що утворюють об’єкт, комплект, ансамбль, колекцію.

Одяг та його доповнення, сам костюм, що мають яскраво виражене композиційне рішення та об’ємність форми, виступають художньою системою.

Сутність кожного виду художньої системи визначається конкретно поставленими завданнями та вимогами процесу проектування. Послідовно представлені нижче художні системи характеризуються зростаючим ступенем складності і об’єму творчої роботи у моделюванні. Використання тієї чи іншої системи в художньому конструюванні обумовлено реалізацією створених проектів або моделей: у промисловості, на виставках, у журналах мод. Вибір художньої системи залежить також від рівня технічного розвитку і організаційної структури моделювання.

Художні системи моделювання одягу в залежності від підходу до проектування виробів та наступної реалізації (впровадження) можна класифікувати на такі групи:

–  проектування окремих моделей як автономної художньої системи;

–  проектування моделей виробів у художній системі „сімейство”;

–  проектування моделей виробів у художній системі „гарнітур”;

–  проектування моделей виробів у художній системі „комплект”;

–  проектування моделей виробів у художній системі „ансамбль”;

–  проектування моделей виробів у художній системі „колекція”.

Проектування окремих моделей одягу.

Зазвичай це виробництво виробів певного асортименту, що входять до складу костюму певного конкретного призначення.

Вузька спеціалізація швейних підприємств, що випускають певний вид виробів (наприклад лише чоловічий одяг, лише жіночі пальто), який у процесі виробництва повинен безперервно змінюватися і доповнюватися новими моделями, визначають можливість існування та сутність автономної художньої системи.

Художник-модельєр у даному випадку займається розробкою моделі певного асортименту швейних виробів (наприклад, блузи або пальто т.і.) в рамка напрямку  змінної моди, форма моделі розробляється з урахуванням її стилістичного зв’язку з предметами , що доповнюють костюм. Прикладом автономної художньої системи є моделі 4-х блузок (рис. 1).

Художня система „сімейство” у моделюванні ставить процес проектування модного одягу в залежність від певних вимог. Художник-модельєр вирішує композицію кожної моделі на одній спільній конструктивній основі. У даній системі всі вироби, що проектуються,  пов’язані спільною конструктивною формою в межах діючої моди, але різняться за моделями. Різними можуть бути матеріал, форма деталей, їх розташування, оздоблення тощо. Приклад художньої системи „сімейство” показано на рис 2.

Існування художньої системи „сімейство” викликано потребами організації технологічного процесу у промисловості. Важливим фактором виступають не потреби споживачів, а трудові та матеріальні затрати на виготовлення певної моделі в масовому виробництві. Вважається, що основним шляхом для вирішення такої задачі — максимальна уніфікація всього процесу моделювання та конструювання на основі вимог поточного виробництва.

Розглянемо тепер художню систему „гарнітур”. Гарнітур означає повний набір предметів (виробів), об’єднаних спільністю стилю, матеріалу, оздоблення, що забезпечують досягнення певної мети.

При проектуванні моделей у художній системі „гарнітур” перед художником-модельєром стоїть завдання розробки декількох предметів костюму одного стилю, з одного або кількох спільних для всіх моделей матеріалів конкретного призначення. Всі предмети при цьому повинні виготовлятися у промислових умовах. Це може бути, наприклад, гарнітур білизни для жінок, що складається з довгої та короткої (під брюки) сорочок, трусів і бюстгальтера, або спальний гарнітур, що складається з піжами чи нічної сорочки ат халату. Кількість предметів у гарнітурі може бути різною: їх може бути два, три, чотири. Наприклад, пальто, костюм, головний убір, плаття з жакетом і т.д.

Для повної завершеності костюму залишається підібрати необхідні доповнення: взуття, рукавички, сумку, які теж можуть бути виконанні в системі „гарнітур”. Художня система „гарнітур” використовується в моделюванні для промисловості, однак і не так широко як перші дві системи.

Об’єднання ряду виробів у художню систему досягається шляхом утворення спільних при знаків форми (призначення, матеріали, оздоблення, конструкція тощо).найбільш важливою ознакою, що характеризує асортимент одягу, є види стильових рішень. Різноманітність форм одягу можна по своєму стилістичному рішенню можна привести до трьох основних груп: одяг класичного (строгого) стилю, одяг спортивного стилю, одяг стилю „фантазі”.