Коротка історія розвитку вітчизняних та іноземних швейних машин. Класифікація швейних машин. Деталі для з’єднання та передачі руху, страница 2

Існують три типи класифікацій швейних машин: технологічна, конструкторська і заводська. Технологічна класиці­кація передбачає поділ швейних машин на 9 груп в залежності від їх призначення:

прямострочні машини човникового стібка;

прямострочні машини однониткового ланцюгового стібка;

прямострочні машини багатониткового ланцюгового

стібка;

машини для зигзагоподібної строчки човникового стібка;

швейні машини з обметувальними стібками;

машини для потайної строчки однониткового ланцюгового

стібка;

напівавтомати для прикріплювання фурнітури, для

виконання закріплень та коротких швів;

швейні машини напівавтоматичної дії, напівавтомати для

збирання і обробки окремих деталей одягу;

напівавтомати для виготовлення петель.

В основу конструкторської класифікації покладено особливості конструкції, що характеризують даний тип машини. Згідно заводської класифікації всі швейні машини поділяються на класи та варіанти. Кожний завод встановлював свої позначення класів. Наприклад, Подільський механічний завод кожній створеній машині давав порядковий номер, а якщо на базі цієї машини розроблялися варіанти, то вони позначались великими літерами російського алфавіту: 1, 4, 6, 22-А, 26, 51, 51-А. Часто заводи дають машинам літерні позначення, а варіанти позначають цифрами: машини СМ-2 (стьобальна машина), ВМ-50 (вишивальна машина) тощо.

Деякі заводи новим створеним типам швейних машин даються нові позначення класів, а їх варіантам - позначення, які складаються з номера класу базової машини з додаванням перед ним порядкового номера, який позначає варіант машини. Номера від 100 до 200 використовують для побутових швейних машин.

Наприклад, Оршанський завод легкого машинобудування випускає швейні машини розроблені на базі машини 97 класу: 97-А класу - машина з автоматичним мащенням, 297-А класу - машина з посадкою нижньої тканини, 397 класу - машина з ножем для обрізання зрізів матеріалу тощо.

Іноземні фірми використовують цифрові або літерні позначення класів машин та їх варіантів із зазначенням фірм або заводів-виробників.

3. Основні типи побутових швейних машин

Сучасні швейні машини дозволяють не лише зшивати, а й обметувати, пришивати гудзики, робити теплі, вишивати, штопати та ін операції.

Всі побутові швейні машини поділяються на такі типи:

– прямострочні,

– прямого зигзагу,

– повного зогзагу,

– повного зигзагу з декоративними та спеціальнимим строчками,

– складного зигзагу зі спеціальними строчками,

– з прграмним комбінованим автоматичним керуванням механізму голки та механізму переміщення тканини.

 І тип – машини швейні прямострочні

Ці машини найбільш

4. Деталі для з’єднання та передачі руху

Знаряддями праці називають машини, верстати, інструменти та інші пристрої, за допомогою яких людина створює безліч речей і зводить необхідні споруди для забезпечення життєдіяльності, як окремої людини, так і держави.

Кожне знаряддя праці складається з елементарних частин, тобто деталей і механізмів. Деталлю називають частину машини або механізму, що виготовляється з одного куска матеріалу. Деталі поділяють на дві групи: типові, які застосовуються у багатьох машинах (мал. 27) і призначені для з'єднання частин машин (гвинти, гайки, болти тощо) та для передавання руху (вали, зубчасті колеса, шківи та ін.); спеціальні, які застосовують тільки в деяких машинах. У швейній машині спеціальні деталі такі: лапка, шпулька, голкотримач, човник та ін.

Механізмом називається пристрій для передачі руху від одних деталей до інших, а також для перетворення руху одних деталей в необхідний рух інших деталей. Наприклад, допомогою головного вала швейної машини рух від іхового колеса передається лапці, рейці просувана тканини, івниковому пристрою та іншим.

У швейних машинах застосовуються деталі:

– для з’єднання частин машини;

–  для передачі обертального  руху;

–  для перетворення рухів.

З’єднання можуть бути роз’ємними та нероз’ємними. Більш поширені роз’ємні з’єднання: болти, гвинти, шпильки,Ю шпонки та ін.

Гвинти в залежності від призначення поділяються на упорні, притискні, стягуючі, установочні.

Упорний гвинт потрібен для закріплення однієї деталі на іншій. При цьому торець різьбленого стрижня впирається в поверхню однієї з деталей. Після ослаблення гвинта одну деталь можна повернути або пересунути відносно іншої.

Притискний гвинт призначений для скріплення однієї деталі до іншої. Після послаблення гвинта одну деталь можна пересунути відносно іншої.

Стягуючий гвинт призначений для кріплення однієї роз’ємної деталі до іншої шляхом стягування першої. Після послаблення гвинта можна одну деталь пересунути відносно іншої.