Ціна в ринковій економіці. Система і види цін. Динаміка процесу ціноутворення, страница 3

   Виходячи із теорії систем, залежно від суб'єкта, який вступає у ці­нові відносини, об'єкта, що є їх предметом, зони обслуговування ціни та ін., можна розглядати відносно самостійні системні блоки цін — підсистеми зовнішньої у масштабі суспільства органічної системи цін. Наприклад, якщо абстрактно представити собі фермера, то він має справу із цінами придбання техніки, добрив, насіння і т. д., реалізує свою продукцію за іншими цінами, а також наймає робочу силу, пла­тить податки тощо — все це своєрідна мікросистема цін. Аналогічно можна розглядати сукупність цін, що супроводжують виготовлення і реалізацію окремого товару. Те ж стосується даної місцевості з її роз­маїттям об'єктів та суб'єктів цінових відносин.

   Тобто, система цін — складне утворення, яке має багато власти­востей. Ще відмітимо динамічність даної системи. Адже дії цін можна розрізняти як умовно постійні, тимчасові, сезонні.

Крім того, за спо­собом включення і видами затрат, методами ціноутворення та інши­ми ознаками також по-своєму буде характеризуватись існуюча систе­ма цін.

   У найбільш загальному вигляді основу ринкової системи цін ста­новлять умовно вільні, регульовані і фіксовані ціни. Всі вони — аб­страктні поняття. Похідними від них є конкретні ціни, що застосову­ються на практиці. Домінуючими на ринку повинні бути вільні ціни, які формуються стихійно під впливом об'єктивних економічних зако­нів. Але відомо, що сучасне господарство регулюється не лише дією ринкового механізму. Якщо основну роль щодо долі ціни відіграє дер­жава, то це будуть регульовані (встановлюються межі чи відхилення у порівнянні з ринковими), або фіксовані ціни — чітко дискретно ви­значені (наприклад, ціна проїзду у метрополітені, величина податку, мінімум заробітної плати і т. д.). Між усіма цінами в капіталістичному товарному виробництві існує тісна залежність, що характеризується їх єдиною системою.

   В умовах планового ведення господарства в основі системи цін були оптові підприємства, які базувались на собівартості продукції, оптові ціни галузі, що додатково включали податок з обороту і націн­ки збутових організацій, та роздрібні ціни, або кінцеві, за якими то­вари куплялись безпосередніми споживачами. Останні містили також торгові надбавки та інші витрати на реалізацію та обслуговування по­купців. Фактично, за винятком дрібних місцевих ринків, які виника­ли стихійно, більшість цін встановлювалась централізовано і жорстко контролювалась державою. Безпосередні виробники, як і споживачі, не могли впливати на рівень цін. Але відносна стабільність цін і над­мірна їх регульованість зверху привели до затратного господарського механізму, незадоволення попиту (дефіциту), іноді затовареності, при­хованої інфляції, неефективності економіки в цілому.

   Повернення до капіталізму покликало нові методи і принципи у формуванні моделей цін. Значно розширилась їх різноманітність.

Види цін

Важливішою ознакою класифікації цін є сфера то­варного обігу, яку вони обслуговують. В залежності від цього розглянемо такі основні ціни ринкової економіки:

Оптові ціни застосовуються, коли реалізація продукції здійснюєть­ся крупними партіями (оптом). На відміну від адміністративного ціно­утворення в ринкових умовах при цьому відбувається зміна власності. Оптові ціни на продукцію промисловості у свою чергу діляться на два підвиди: оптова ціна підприємства і оптова ціна промисловості.