Методика комплексного економічного аналізу, страница 2

Таблиця  2.2 - Аналіз обсягу товарного виробництва

Вид продукції	Обсяг виробництва, шт.		Ціна за одиницю, грн.		Обсяг товарного випуску, тис. грн.
	2000	2001	2000	2001	2000 у діючих цінах	За обсягом 2001 року у цінах 2001 року (у порівняльних цінах)	2001 у діючих цінах
1	2	3	4	5	6	7	8
А	10000	9800	27,25	32	272,5	320,0	313,6
Б	5000	4650	37,5	39	187,5	191,1	181,35
В	20000	19000	25,5	29	510,0	580,0	551,0
Усього	-	-	-	-	970	1091,1	1045,95

З таблиці 2.2  ми бачимо, якщо порівняти обсяг товарного випуску 2001 з 2000 роком у  діючих цінах відповідних років, то відбувається зростання обсягу випуску на 75,95 тис. грн. (1045,95 – 970) або 7, 83 (75,95/970 100%).

Але це зростання відбулося за рахунок підвищення цін по виробам, (графа 4, 5) тоді як обсяг випуску у натуральному виразі знизився (графа 2, 3). Тому порівнюють обсяг товарного випуску 2000 та 2001 років в цінах одного року – 2001 р. – порівняльних цінах. З порівняння відповідних показників бачимо, що обсяг товарного випуску у 2001 році порівняно з 2000 роком дійсно знизився. Зниження склало 45,15 тис. грн. (1045,95 – 1091,9), або 4,14 % (45,15/1091,1  100%).

Потрібним є  також спосіб нейтралізації впливу  на порівнювальні показники обсягу виробництва (реалізації). У цьому випадку при обчисленні вартісних показників за різні періоди фіксують обсяг виробництва – тобто приймають його на рівні фактичного періоду.

В таблиці 2.3 наведені вихідні дані для аналізу собівартості товарного випуску

Таблиця 2.3 - Аналіз собівартості товарного випуску

Вид продукції	Собівартість одиниці, грн.		Обсяг виробництва, шт.		Собівартість товарного випуску, тис. грн.
	План	Факт	План	Факт	План	Фактично за плановою собівартість	Факт
А	25	22	10500	12000	262,5	300	264
Б	33	30	4800	6000	158,4	198	180
Усього	-	-	-	-	420,9	498	444

З аналізу таблиці 2.3  видно, що собівартість товарного випуску у фактичному періоді порівняно з планом зросла на 23,1 тис. грн., але це не є негативним фактором, тому, що це відбулося за рахунок зростання обсягу виробництва, при тому, що собівартість виробів знижувалась. І якщо порівняти планову та фактичну собівартість випуску виходячи з єдиного обсягу, а саме фактичного обсягу – побачимо, що відбувається  зниження витрат, які приходяться на однаковий обсяг виробництва, на 54 тис. грн. (444-498).

Єдність методики розрахунку показників, які порівнюються, а також їх склад

Показники, які порівнюються повинні мати єдину методику обчислення. Тобто не можливо порівнювати показники рентабельності активів (R_а), якщо вони обчислені за двома різними формулами, обидві з яких поширені у застосуванні:

;                   (  1  )

                      (  2  )

де ЧП – чистий прибуток

     П_зв – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування

       - середня за період вартість активів за балансом

Окрім цього однаковим повинен бути і склад показників, які порівнюються. Наприклад, неможливо порівнювати між собою виробничу собівартість продукції   у 2001 році з цим таки показником  у 1999 році, тому що згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку до складу виробничої собівартості з 2000 року не входять загальноадміністративні  витрати та витрати на збут. Тому для порівняння показники необхідно перерахувати виходячи з однієї методики розрахунку   та єдиного складу.

Єдність розрахункових періодів, однорідність

Неможливо порівнювати будь які показники діяльності підприємства, наприклад у 2000 році з цими ж показниками за квартал попереднього року.

Неможливо порівнювати між собою показники які відносяться до різних виробів – наприклад, собівартість телевізору  з собівартістю телефону, або показники, які характеризують діяльність підприємства різного масштабу діяльності чи галузі діяльності. А коли необхідно порівняти між собою діяльність різних підприємств, то у цьому випадку порівнюють не абсолютні ,  а         відносні показники, а також приймають до уваги специфічні умови діяльності підприємств.

Таким чином, основними способами приведення показників у порівняльний вид є нейтралізація впливу вартісного, обсягового, якісного,  структурного факторів шляхом наведення показників до одиничної розрахункової бази; використання відносних та середніх величин,  методів перерахунку, поправочних коефіцієнтів.