Базові матеріали для засвоєння курсу теоретичних основ електротехніки. Закони електромагнетизму. Визначення параметрів схем заміщення приймача і джерела електричної енергії в колі постійного струму. Структурні поняття електричних кіл, страница 4

Так, на рис. 1.18 є чотири вузла - a, b, с і d, хоча слід заува­жити, що при розрахунках вузли а і b можна розглядати як єдиний вузол, так само, як і вузли с і d. Усе коло складається із чотирьох віток, по кожній із яких проходить свій струм: ІG, І1 І2 і I3. У ньому можна провести шість різних контурів, наприклад, 1-й контур утворюється вітками з елементами ЕG, RG, RFU1, REK і RFU2, 2-й - ЕG, RG, RFU1, RK і RFU2, 3-й - REK і RK тощо.

З'єднання елементів, що входять до складу однієї вітки, називається послідовним. По цим елементам, відповідно, про­ходить один і той же струм. Наприклад, у колі на рис. 1.18 послідовно з'єднані елементи ЕG, RG, RFU1, RFU2, ще послідовного з'єднання - це елементи ЕGB і RGB. З'єднання елементів або віток електричного кола, що знаходяться під однією і тією ж напругою, називається паралельним. Так, на рис. 1.18 елементи RЕК і RК з'єднані паралельно один до одного і знаходяться під однією і тією ж напругою UGB. У ширшому розумінні, якщо розглядати це електричне коло з позиції дже­рела ЕG, то можна вважати паралельно з'єднаними всі три вітки зі струмами І1, І2 і I3.

Відомі й інші типи з'єднання, наприклад, «трикутник» або «зірка», що буде розглянуто далі.

У залежності від способу з'єднання елементів, електричні кола поділяються на нерозгалужені (рис. 1.21) і розгалужені (див. рис. 1.15-1.18). У нерозгалуженому колі всі елементи увімкнені послідовно. У розгалуженому колі ділянки кола з'єднуються пара­лельно, змішано, «трикутником» або «зіркою».

Залежно від кількості ідеальних джерел кола підрозділяються на кола з одним або декількома джерелами. У залежності від кіль­кості і способу увімкнення джерел і приймачів розрізняють про­сті і складні кола. До простих належать нерозгалужені і розгалу­жені кола з одним джерелом живлення, до складних - розгалужені кола з двома і більше ідеальними джерелами ЕРС, які вмикаються в різні вітки (див. рис. 1.18).

У схемі на рис. 1.18 реальне джерело електроенергії постійного струму подано із двома ідеальними елементами: ідеальним джере­лом ЕРС Еа і внутрішнім опором Дс. Джерело віддає енергію, якщо напрямок струму і ЕРС в ньому збігаються. Напруга на затискачах реального джерела:

UG = EG – RGIG

тобто UGG.

Споживачі електричної енергії є активними, якщо до їхнього складу входять джерела ЕРС, зустрічні по відношенню до струму (електродвигуни, акумулятори, які заряджаються тощо) і пасивними - реостати, лампи розжарювання тощо. Так, на рис. 1.18 активним є споживач, зображений елементами EGB і RGB (вони замінили акумулятор, що заряджається), пасивними є спо­живачі, що подані елементами RFU1, RFU2, REK і RK.

Напруга на затискачах активного приймача (споживача) електроенергії постійного струму:

UGB = EGB + RGBI3

тобто UGB > ЕGB.

Співвідношення напруги і струму на пасивних елементах під­порядковується закону Ома, наприклад, для елемента RK:

UGB = RKI2.

Література

1. Овчаров В.В. Теоретичні основи електротехніки К.: Урожай, 1993 р.

2. Иванов И.И. Равдоник  В.С. Электротехника. Учебное пособие для неэлектрических специальностей вузов. - М.: Высшая школа . 1984. - 375 с.

3. Клауснитцер  Г. Введение в электротехнику. Пер. нем. - М: Энергоатомиздат. 1985. - 480 с.

4. Яцкевич В.В. Электротехика. Учебное пособие.- Минск: Урожай. 981.-183 с.

5. Богуславский В.А., Калымаков В.И., Деметицкая Т.Д. Методические указания к лабораторным работам по теоретическим основам электротехники. Раздел “Электрические цепи постоянного тока” - часть., Харьков, ХАДИ, 1991. - 24 с.

6. Прищеп В.Г. Электротехніка. Методические указания по изучению дисциплины и задание для контрольной работы студентам - заочникам сельскохозяйственных вузов по специальности 1509 - “Механизация сельского хозяйства”. - М.: ВСХИЗО. 1987. 37 с.

7. Общая электротехника с основами электроники. Учебник для техникумов / В.А. Гаврилюк, Б.С. Гершунский, А.В. Ковальчук, Ю.А. Куницкий, А.Г. Шаповаленко – Киев: Вища школа. Головное издательство. 1980. – 480 с.

8. Л.А. Бессонов. Теоретические основы электротехники. Издание четвертое. Москва: Высшая школа. 1964. – 750 с.

9. Электротехніка. Учебник для неэлектрических специальностей. Под ред. В.Г. Герасимова - М.: Высшая школа, 1985. - 480 с.

10. Борисов Ю.М. и др. Электротехника. Учебник для вузов - М.: Энергоатомиздат. 1985. - 522 с.

11. О.М. Кобяков, М.М. Ляпа, В.М. Лисенко, В.І. Грабчак, В.В. Гриненко: Аналогова схемотехніка Навчальний посібник. – Суми. Видавництво Сум.ДУ, 2007. – 209 с.

12. Братущак М.П. Методичні вказівки по виконанню контрольної роботи з “Електротехніки”. Суми, 1997 рік.