Саму діяльність як мотивовану і цілеспрямовану активність можна розглядати як таку, що має певну організацію – власне діяльність, яка спрямовується мотивом, дію як фрагмент або етап діяльності, яка спрямовується мотивом, дію як фрагмент або етап діяльності, яка спрямовується проміжною метою і операцію, котра є системою рухів, зумовлених умовами виконання дії.
Будь-яка діяльність розгортається за певною, загальною для всіх видів діяльності, схемою, котра містить наступні компоненти: мотив, загальна мета, аналіз ситуації, звернення операцій, одержання результату, порівняння одержаного результату з бажаним і у випадку їх співпадання - припинення діяльності, а за умов неспівпадіння – внесення коректив у діяльність і її повторення. Слід звернути увагу, що повторення діяльності можливе тільки за умов збереження мотиву.
Діяльність і її результати залежать від здібностей суб’єкта діяльності. Здібності – це така сукупність вроджених і надбаних індивідуально-психологічних властивостей індивіда, яка дозволяє успішно оволодівати знаннями і вміннями суттєво важливими для даного виду діяльності. Тут важливо зазначити, що між діяльністю і здібностями існує і зворотній зв’язок, бо для розвитку здібності до даного виду діяльності необхідне виконання цієї діяльності.
4. Теорія вчинку має значення для педагогіки, етики, криміналістики, театрознавства і т.д. не виключаючи і кібернетику як теорію управління.
Вчинок – це дія , виконуючи яку людина усвідомлює її значення для ін. Людей, тобто його соціальний сенс. Щоб не помилитись у визначенні вчинку треба завжди враховувати ситуацію , у якій вона відбувається. Сон не є вчинок, але коли солдат засинає на посту, то це – вчинок, а саме , злочин. Коли людина привітає когось іншого , з котрим полаявся , виконує наказ наперекір своїм інтересам чи моральним засадам , відпочиває , коли треба працювати – все це вчинки, бо вчинок – це обов’язково певна моральна активність. Вчинок – це зусилля волі, перетворення людської природи у гострому напруженні духовних сил. Це суб’єктивно вагома дія , котра має і об’єктивне значення. Здійснення вчинку є певна форма і спосіб духовного розвитку особи. У тому випадку коли людина діє просто за звичкою то її активність не є вчинком , бо в цьому випадку не відбувається творчості нових форм поведінки.
Якщо вчинок сформований внутрішньо , то він діє і як моральний імператив. Це два етапи розгортання вчинку, котрі і утворюють її цілісність. Вчинок – це процес , котрий залежить від моральних і мотиваційних метаморфоз особи.
Психологічну основу вчинку складають дії встановлення або розриву певних зв’язків людини з середовищем. Він є вираження конфлікту між суспільною нормою і певною психологічною спрямованістю індивіда. Тому сила вчинку вимірюється глибиною і інтенсивністю перетворення цієї норми або цієї спрямованості. І тому для своєї реалізації вчинок потребує , по-перше, ситуації яка протистоїть людині і повинні бути змінені і волю індивіда , яка перемагає цю ситуацію.
Вчинок, таким чином, є дія навпаки первісним настановам або безпосереднім потребам особи. І в цьому відношенні він є не чим іншим як внутрішнім „подвигом”.
Термінологічний словник:
Потреба – нагальна необхідність у чомусь, що необхідно для продовження життя.
Діяльність – активна взаємодія людей з природою, у котрій вони досягають свідомо поставлених цілей, які виникають у результаті появи певних потреб.
Вчинок – дія, виконуючи яку людина усвідомлює її значення для інших людей, тобто її соціальний смисл.
Потреба у досягненнях – устремління досягти поставлених цілей, добитись успіху; заснована на баченні успіху як доказу власної значимості.
Інтеріоризація – перехід від зовнішньої реальної дії до внутрішньої ідеальної.
Екстеріоризація – процес переходу від внутрішньої, психічної діяльності, до зовнішньої, предметної, наприклад, перехід від внутрішньої мови до зовнішньої.
Операція – конкретна сукупність і послідовність рухів, котра визначається конкретними умовами взаємодії з об’єктами.
Здібності – така сукупність якостей особистості, яка дозволяє оволодівати знаннями і навичками, суттєво важливими для даної продуктивної діяльності.
Креативність – здібність породжувати різноманітні оригінальні ідеї у нерегламентованих умовах діяльності.
Література:
1. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М., 1975.
2. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПБ, 1999.
3. Симонов П.В. Мотивированный мозг. – М., 1987.
4. Теплов Б.М. Способности и одаренность //Психология индивидуальных различий. Тексты – М.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.