Вивчення продукції чорної металургії. Вивчення класифікації сталей та чавунів. Вивчення маркування сплавів чорних металів, страница 3

Електротехнічні листові сталі позначають літерою “Э”, наступні за нею цифри вказують: стан постачання, вміст кремнію в цілих відсотках і рівень електротехнічних властивостей (чим вище цифра, тим вище ці властивості).

Таблиця 2

Позначення різних груп легованих сталей і ступеня якості

Позначення	Положення літери в марці стали	Найменування груп сталей і ступеня їхньої якості
А	На початку	Група автоматних сталей
А	Наприкінці	Сталь високоякісна
АС	На початку	Сталь автоматна свинцювата
ВД	Наприкінці	Сталь особливо високоякісна (вакуумно–дуговий переплав)
ВИ	Наприкінці	Сталь особливо високоякісна (вакуумно–індукційний переплав)
Е	На початку	Сталь магнітотверда пруткова
Л	Наприкінці	Сталь ливарна
Р	На початку	Сталь швидкорізальна інструментальна
Ш	На початку	Сталь шарокопідшипникова
Ш	Наприкінці	Сталь особливо високоякісна (електрошлаковий переплав)

Сталь для постійних магнітів позначають літерою “Е”, наступні за нею літери і цифри розшифровуються аналогічно маркірування інструментальних сталей.

Не стандартні леговані сталі, що випускаються заводом "Електросталь", позначає сполученням літер ЭИ (з рос. “Электросталь”, иследовательская сталь) або ЭП (з рос. “Электросталь” пробная); "Дніпроспецсталю", маркірують літерами ДИ; місто Златоуст - літерами ЗИ. В усіх випадках після сполучення літер йде порядковий номер стали, наприклад, ЭИ904, ЭПЗ14, ДИ8.Після освоєння марки заводами умовні позначки заміняє загальноприйняте маркування.

Маркування чавунів

Принцип маркування чавунів відрізняється від сталей, тому що властивості і призначення їх залежать не стільки від процентного вмісту вуглецю, стільки від графітових включень, що визначає вид чавунів. Сірі чавуни позначаються сполученням літер “СЧ” і наступними цифрами, що показують значення тимчасового опору чавуна при розтягуванні. Наприклад: СЧ20 (s_В = 200 МПа).

Ковкі і високоміцні чавуни позначають також сполученням літер “КЧ” і “ВЧ” і наступними частинами чисел. Перша пара цифр в обох випадках означає також, як і в сірих чавунів, величину тимчасового опору розриву. Друге число, зазначене через тире, позначає величину відносного подовження чавуна у відсотках. Наприклад: КЧ 36-6 – ковкий чавун, s_В=360 МПа, d=6%.

Антифрикційні чавуни позначають сполученням літер АЧС, АЧК, АЧВ і наступною далі цифрою. Сполучення “АЧ” – скорочення назви зносостійких чавунів. Літери “С”, “К”, “В” позначають відповідно вид чавунів: сірий, ковкий і високоміцний. Цифра позначає номер чавуна. Наприклад: АЧВ–2 – антифрикційний, високоміцний чавун, номер 2.

Білі чавуни не мають у структурі включень графіту, тому що вуглець знаходиться в хімічно зв'язаному стані – цементиті Fe₃C, що має високу твердість і ускладнює механічну обробку виливків, що сильно обмежує застосування білого чавуна в машинобудуванні.

Типові завдання. За вказівкою викладача дати характеристику визначеним матеріалам, які використовуються при виробництві сплавів чорної або кольорової металургії. З набору роздаткового матеріалу знайти зразок вказаного матеріалу.

Наприклад: Червоний залізняк – гематит. Хімічна формула Fe₂O₃, містить 55-65 % заліза, може мати червоний, сірий або темно-сірий колір. Зустрічається у вигляді щільних шматків, а також в пилоподібному стані. Легко відновлюється. Пуста порода кремениста.

Контрольні питання

1.  Чим визначається якість сталей? Класифікація сплавів по якості.

2.  У чому відмінність хімічного складу сталей У8 і У8А?

3.  Чим відрізняються білі чавуни від сірих?

4.  Який з чавунів: СЧ, КЧ, ВЧ піддається обробці тиском?

Література

1.  Марочник сталей и сплавов /В.Г.Сорокин, А.Б.Волосникова, С.А.Вяткин и др. Под общ.ред. В.Г.Сорокина. – М: Машиностроение, 1989г. – 640 с.

2.  Смирягин А.П., Смирягина Н.А., Белова А.В. Промышленные цветные металлы и сплавы. – М.: Металлургия, 19974. – 488с.

3.  Гуляев А.П. Металловедение. – М.: Металлургия, 1974. – 664с.

4.  Геллер Ю.А., Рахигтанд А.Г. Материаловедение. – М: Металлургия, 1989. – 456с.

5.  Травин О.В., Травина Н.Т. Материаловедение. – М: Металлургия, 1989. – 384с.

6.  Дальский А.М., Артюнова И.А., Барсукова Т.М. и др. Технология конструкционных материалов. – М: Машиностроение, 1988. – 384с.

7.  Прогрессивные режущие инструменты и режимы резания металлов: Справочник/ В.И.Баранчикова. – М: Машиностроение, 1990. – 400с.