Оскільки співвідношення струмів (9.17) і напруг (9.10) первинної і вторинної обмоток підпорядковано коефіцієнту трансформації, то приблизно можна вважати, що між струмом вторинної обмотки І2 і внутрішнім спадом напруги UK такий же фазовий зсув, як між I і Uк. Це показано на векторній діаграмі вторинних величин (див. рис. 9.9), де струм І2 і напруга Ц2 побудовані під кутом фн, який зумовлює навантаження ZH трансформатора (див. рис. 9.2), а напруга НХ визначена підсумовуванням U20 =U2 +UK.
Зміна діючого значення вторинної напруги AU2 на рис. 9.9 приблизно відповідає ділянці cb. Із трикутника cbd, в якому кут α отримаємо ΔU2 = U'K соs(φк -φ„). З урахуванням пропорційності первинних і вторинних величин (9.10) та (9.17) можна вважати, що Uк має таку ж долю від U20, як і UlK від U1ном, тому замість ZIK можна використовувати відсотковий вираз ик.
Рис. 9.9
Виходячи із цих обставин, на практиці використовують приблизну формулу напруги на затискачах вторинної обмотки
де враховано, що спад напруги всередині трансформатора пропорційний струмові навантаження (останній подається виразом у безрозмірній формі через коефіцієнт струму навантаження
що вже згадувався).
8. Залежність ККД трансформатора від коефіцієнта струму навантаження
Вихідний вираз ККД (9.31) з урахуванням (9.23)
перетворимо до вигляду, придатного для використання паспортних даних трансформатора.
Корисна потужність, що віддається навантаженню за (9.22)
де враховано, що на вихідних затискачах напруга мало залежить від навантаження і U2~U2ном; струм I2 =р/2ном номінальна повна потужність за (9.30) Sном = U2номI2ном. Втрати потужності (9.24)
де враховані вирази магнітних і електричних втрат потужності, подані в (9.27), (9.33) і (9.35).
Таким чином, із (9.37), з урахуванням (9.38) і (9.39), отримаємо загальну залежність ККД від коефіцієнта струму навантаження Р
Для того, щоб визначити значення Рптах, при якому ККД досягає максимуму, треба із цього виразу отримати 0. Розв'язання отриманого рівняння відносно Р дає результат, тобто ККД є максимальним тоді, коли магнітні втрати в сталі Р0 (постійні) дорівнюють електричним втратам потужності в обмотках РmахРк (змінним).
Література
1. Овчаров В.В. Теоретичні основи електротехніки К.: Урожай, 1993 р.
2. Иванов И.И. Равдоник В.С. Электротехника. Учебное пособие для неэлектрических специальностей вузов. - М.: Высшая школа . 1984. - 375 с.
3. Клауснитцер Г. Введение в электротехнику. Пер. нем. - М: Энергоатомиздат. 1985. - 480 с.
4. Яцкевич В.В. Электротехика. Учебное пособие.- Минск: Урожай. 981.-183 с.
5. Богуславский В.А., Калымаков В.И., Деметицкая Т.Д. Методические указания к лабораторным работам по теоретическим основам электротехники. Раздел “Электрические цепи постоянного тока” - часть., Харьков, ХАДИ, 1991. - 24 с.
6. Прищеп В.Г. Электротехніка. Методические указания по изучению дисциплины и задание для контрольной работы студентам - заочникам сельскохозяйственных вузов по специальности 1509 - “Механизация сельского хозяйства”. - М.: ВСХИЗО. 1987. 37 с.
7. Общая электротехника с основами электроники. Учебник для техникумов / В.А. Гаврилюк, Б.С. Гершунский, А.В. Ковальчук, Ю.А. Куницкий, А.Г. Шаповаленко – Киев: Вища школа. Головное издательство. 1980. – 480 с.
8. Л.А. Бессонов. Теоретические основы электротехники. Издание четвертое. Москва: Высшая школа. 1964. – 750 с.
9. Электротехніка. Учебник для неэлектрических специальностей. Под ред. В.Г. Герасимова - М.: Высшая школа, 1985. - 480 с.
10. Борисов Ю.М. и др. Электротехника. Учебник для вузов - М.: Энергоатомиздат. 1985. - 522 с.
11. О.М. Кобяков, М.М. Ляпа, В.М. Лисенко, В.І. Грабчак, В.В. Гриненко: Аналогова схемотехніка Навчальний посібник. – Суми. Видавництво Сум.ДУ, 2007. – 209 с.
12. Братущак М.П. Методичні вказівки по виконанню контрольної роботи з “Електротехніки”. Суми, 1997 рік.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.