Нормативи пожежної безпеки виробничих приміщень і споруд. Визначення категорії та типу зони блискавкозахисту, страница 2

Пожежне водозабезпечення в сільській місцевості повинне забезпечувати подачу води до місця пожежі в любий час року з необхідним напором на протязі 3 год., тобто, на протязі розрахункової тривалості пожежі. Необхідну кількість води приймають відповідно до СНиП 2.04-2-84 і СНиП 2.04.01-85. Вона залежить від ступеня вогнестійкості будівель, його категорії за пожежною небезпекою, об’єму будівель.

Для сільських населених пунктів і селищ витрати води приймаються 5, 10 і 15л/с при кількості жителів до 500, 5тис. і 20тис. чоловік відповідно.

Для внутрішнього пожежегасіння пташників, житлових та громадських будівель витрати води складають 2,5…5л/с.

Таблиця 1

Витрати води на зовнішнє пожежегасіння на одну пожежу сільськогосподарських підприємств, будівель і споруд, л/с.

Категорія виробництва	Ступінь вогнестійкості будівель	Витрати води при об’ємі будівлі, тис. м3
		До 3	3…5	5…20	20…50	50…200
Г, Д А, Б, В Г, Д В Г, Д В	Ι і ΙΙ Ι і ΙΙ ΙΙΙ ΙΙΙ ΙV і V ΙV і V	5 10 10 10 10 15	5 10 10 15 15 20	10 15 15 20 20 20	10 20 25 30 30 40	15 30 - - - -

В сільській місцевості джерелом водозабезпечення можуть бути природні водоймища, або штучні пожежні водоймища. Їх розташовують на території найбільш пожеженебезпечних об’єктів на відстані більше 10м від будівель Ι і ΙΙ ступенів вогнестійкості і більше, 30м — від будівель ΙΙΙ, ΙV, V ступенів вогнестійкості.

Пожежних водоймищ повинно бути не менше двох. В одному резервуарі зберігають недоторканий запас води об’ємом до 100м³.

Витрати води (м³/год.) на зовнішнє та внутрішнє пожежегасіння розраховують за формулою:

де: q — це питома витрата води на внутрішнє (q_В) і зовнішнє (q_З) пожежегасіння, л/с: ;

Т_П — час пожежі (приймається 3 години, або розраховується за даними кількості спаленої речовини і швидкості вигорання);

n_П — кількість одночасних пожеж (приймається 1…3, в залежності від місцевості і площі забудови).

Недоторканий запас води (м³) пожежного водоймища:

де Q_T — витрати води на технологічні цілі, м³/год.;

Q_X — витрати води на господарські цілі, м³/год.

Якщо витрати води на технологічні цілі нормуються (наприклад: для утримання 1гол. великої рогатої худоби добові витрати складають 130л.; на миття колісного трактора — 80л.; при ремонті тракторів — 90л., і т. п.), то на господарські потреби витрати розраховуються за формулою:

, л.

де n_Р — найбільша кількість працюючих в зміні, чол.;

n₁ — найбільше використання води 1 людиною в зміну (1,5-2л);

n₂ — норма використання одною душовою установкою на 1 людину (30л);

k₁ — коефіцієнт нерівномірності (1,3-1,6);

k₂ — коефіцієнт використання душовою установкою в зміну (0,3-0,4).

Розрахунок шляхів евакуації

Під час загорання та гасіння пожежі виробничих і культурно-побутових приміщень, важливою задачею являється забезпечення надійної евакуації людей і матеріальних цінностей з зони пожежі.

Допустима тривалість евакуації залежить від часу досягнення критичних для людини умов: температури (60ºС), зниження концентрації кисню в повітрі приміщення, зниження видимості через задимленість, з’явлення токсичних речовин.

Час, на протязі якого ще можлива евакуація людей в безпечних умовах, називають необхідним часом евакуації, визначають по СНиП ІΙ-2-80, табл. 3.11.

Допустимий час (Т) евакуації людей з приміщень I і II ступенів вогнестійкості приймаються 6хв., III і ΙV – 4хв., V – 3хв. Для дитячих закладів час евакуації зменшується на 20%.

Швидкість руху людей при вимушеної евакуації приймають 16м/хв., при русі по східцях вниз – 10м/хв., наверх – 8м/хв.

Таблиця 2

Швидкість та інтенсивність руху людського потоку по горизонтальному шляху в залежності від щільності, м/хв.