Зведення одноповерхової промислової будівлі каркасного типу, страница 6

5.4 Порівняння варіантів ОТС і вибір економічного

Критерієм економічності ОТС виконання монтажних робіт є мінімум приведених затрат:

тому для кожного варіанта слід визначити складові цієї формули. Собівартість будівелльно-монтажних робіт:

 – заробітна плата робітників, зайнятих на монтажі і розвантаженні конструкцій.

 – вартість підготовчих робіт(влаштування тимчасової дороги для самохідного крану-додаток 7).

 – собівартість машино – зміни і крана, визначається за табл. 10 посібника [13].

 – тривалість роботи і-крана на об’єкті (підсумок попер. табл.).

Капіталовкладення (вартість виробничих фондів, тобто машин) визначається за формулою:

де  – інвентарно-розрахункова вартість і-крана (табл. 10 посібника[13]);

 – тривалість змін роботи і крана за рік (табл. 11 посібника [13]).

Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень  дорівнює 0,15.

Визначаємо капіталовкладення:

Порівняння варіантів ОТС зведення надземної частини об’єкта

Найменування показників	Одиниця виміру	Варіанти ОТС
		І	ІІ
1	2	3	4
1.Тривалість роботи кранів 2. Собівартість робіт 3. Капіталовкладення 4. Приведені затрати	зм. грн. грн. грн.	159,6 15409,52 3839,5 15985,43	159,6 16892,52 4204 17523,12

Для подальшого проектування приймаємо варіант з найменшим приведеними затратами . Отже приймаємо І варіант, при якому працює два крани.

Методи виконання робіт

Ведучим процесом при будівництві надземної частини будівлі є монтаж збірних залізобетонних конструкцій. Монтаж збірних з/б елементів ведеться безперервно. В залежності від організації подачі елементів конструкцій до місця монтажу, існують методи попередньої розкладки елементів біля місця монтажу – це метод монтажу в зоні дії монтажного крана.

Для монтажу будівлі, приймаємо, в залежності від послідовності установки конструктивних елементів, диференційований (роздільний) метод монтажу. По напрямку розвитку монтажного процесу приймаємо поздовжній метод монтажу. Для монтажу з/б конструкцій приймаємо вільний спосіб наведення, при якому конструкцію наводять на опори в процесі її вільного переміщення.

Під час монтажу колон вивірку і тимчасове закріплення колон здійснюють кондукторами.

Основний монтажний цикл – установка конструкцій в проектне положення – складається з ряду послідовно виконуваних робочих операцій: строповки монтованого елемента, його підйому, наводки та установки на опори, вивірки, тимчасового закріплення, розстроповки.

Строповка збірних конструкцій заключається у закріпленні монтажного елемента до крюка крана з допомогою вантажозахватних пристроїв – строп, траверс, захватів. Цю операцію виконує вручну такелажник.

Підйом конструкцій, наводка та установка на опори. Підйом елементів – найбільш відповідальна операція монтажу, яка здійснюється звичайно у два прийоми: спочатку на 20-30 см від основи, з затримкою елемента в піднятому положенні для перевірки правильності та надійності строповки; потім продовжують на висоту, перевищуючу відмітку на 0,5…1 м. Після цього конструкцію на мінімальній швидкості опускають та наводять на опору. В залежності від виду конструкції та її розташування на місці монтажу підйом проводять різними способами: вертикальним переміщенням, поворотом у вертикальній площині навколо опори, проковзуванням, складним переміщенням у просторі.

Монтаж колон

Залізобетонні колони піднімають: в горизонтальному положенні, потім переводять у вертикальне на вісу; поворотом навколо основи; сковзанням нижнього кінця. Перший спосіб застосовують при підйомі колони за дві точки. Спосіб повороту та сковзання – при захваті важких колон у верхній частині в одній точці. При повороті низ колони розміщують безпосередньо під стаканом фундаменту, при ковзанні у фундаменту знаходиться низ колони, при підніманні якого нижній кінець підтягується до місця установки. Легкі колони розміщують звичайно вздовж фундаментів та спочатку переводять  у вертикальне положення, а потім на вісу, повертаючи стрілу, переміщують до місця установки в стакан фундаменту.

Одночасно з підйомом конструкції проводять наводку та установку її на опори. При вільному методі монтажу монтажники наводять конструкцію візуально, співставляючи риски-орієнтири на її поверхні з осьовими рисками на опорі. При вимушеному монтажі для наводки та установки конструкції застосовують спеціальну оснастку та самофіксуючі замкові з’єднання стиків. Наводять конструкції на опори з допомогою кондукторів, які також забезпечують вивірку та тимчасове закріплення.

Вивірка та тимчасове закріплення конструкцій. Вивірка полягає у приведенні монтованого елемента в проектне положення на кінцевій стадії її установки шляхом малих переміщень в просторі, орієнтуючись осьовими рисками та висотними відмітками. Її виконують, коли конструкцію ще вдержують краном або після установки, при тимчасовому закріпленні з допомогою відповідної монтажної оснастки. Для виправлення положення конструкції та тимчасового закріплення застосовують: клини, клиновидні вкладиші, розчалки, підкоси з гвинтовими натяжними муфтами, розпірки, переносні домкрати.

Найбільш важкими та трудомісткими є операції вивірки та тимчасового закріплення колон у зв’язку з малою площею спирання та високим розташуванням їх центра ваги. Простіший спосіб закріплення залізобетонних колон висотою до 12 м в стаканах фундаментів – це забивка в зазори між боковими гранями колони та стінками стакана клинів з чотирьох сторін. З допомогою клинів низ колони рихтують, орієнтуючись по осьових рисках. Замонолічування стика виконують у два прийоми: спочатку до низу клинів, а потім після їх вилучення, коли бетон досягає 70% проектної міцності.