Введення у файлові системи, страница 5

Негативною стороною даного рішення є неефективне використання дискового простору через неповне заповнення кластерів даними. Наприклад, при використанні великої кількості невеликих за обсягом файлів можлива ситуація, коли сумарний об’єм менший за розмір диску, але файлова система видає повідомлення про відсутність вільного простору. Це обмеження пов’язане з використанням всього обсягу номерів для позначення кластерів.

Збільшення розрядності адресації секторів дозволяє працювати з дисками великих об’ємів, але це приводить до значного збільшення розмірів таблиці FAT та зменшення швидкості знаходження потрібної ділянки диску.

Для підтримки жорстких дисків розміром більше 32 Мбайт розрядність FAT була збільшена до 16 біт, а розмір кластера - до 64 секторів (32 Кбайт). Кожному кластеру може бути привласнений унікальний 16-розрядний номер, що дозволяє підтримати максимально 2¹⁶, чи 65536 кластерів на одному томі.

В даний час існує три типи файлової системи FAT: FAT12, FAT16 і FAT32, які використовують для адресації кластерів 12, 16 і 32 біта відповідно типам файлових систем [3,4,5]. В FAT32 чотири старших розряди зарезервовані й ігноруються в процесі роботи операційної системи (значущими є тільки 28 молодших розрядів елементу).

2 Жорсткі диски

2.1 Конструкція жорсткого диску

Пристрій для збереження інформації на основі магнітного диску, який обертається, було розроблено фірмою IBM на самому початку 70-х років. Цей громіздкий 14-дюймовий диск дозволяв записати 30 доріжок по 30 секторів у кожній з них. Позначення диску "30/30" нагадувало назву моделі рушниці фірми "Winchester", у результаті чого для позначення дискових пристроїв з незнімними дисками стали широко застосовувати слово "winchester". У 1973 році фірма IBM створила перший накопичувач з декількома дисками ємністю 140 Мб [8].

Будова вінчестера сучасних персональних комп’ютерів. Диски виготовляються з алюмінієвих, скляних чи керамічних пластини з нанесеними на них шаром високоякісного феромагнетику. Для магнітного покриття використовуються матеріали як на основі заліза і його окислів, так і плівок інших магнітних металів. Останнім часом для створення магнітного покриття використовують аморфні рідкоземельні метали. Майбутнє магнітного покриття пов’язують з використанням трьохвимірних структур, які побудовані на молекулярному рівні.