Вимоги до програмно-апаратного комплексу. Вибір СУБД. DBase і Visual DBase. Paradox. Microsoft Visual FoxPro. Microsoft Access, страница 9

Створення меню включає декілька кроків:

Ÿ  проектування системи меню,

Ÿ  створення окремих меню і підменю,

Ÿ  призначення функцій системі меню у відповідності з задачами, що вирішуються,

Ÿ  генерація програм меню,

Ÿ  запуск програми для тестування системи меню.

Можливо також змінювати вже існуючу систему меню Visual FoxPro. Для цього необхідно:

1.  В диспетчері проектів вибрати закладку Other;

2.  Виділити Menus;

3.  Якщо проект створений за допомогою майстра, обрати main меню;

4.  Натиснути Modify.

Після виконаних дій не екрані з’являється конструктор меню, за допомогою якого можна редагувати існуючі елементи меню, або додавати нові.

В цьому розділі треба спроектувати та створити меню додатку. В пояснювальній записці необхідно обґрунтувати спроектоване меню, описати його структуру та призначення кожного елементу з описом програмного коду кожного пункту.

4.  Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Пояснювальна записка виконується пишеться державною (українською) мовою. Оформлюється  у текстовому редакторі MS Word з між строковим інтервалом 1 або 1.5; шрифтом Times New Roman; розмір шрифту – 14.

Титульний лист наведено в додатку А.

Кожний аркуш пояснювальної записки повинен містити рамку й основний надпис. Основний надпис за формою додатка Б використовується на першому аркуші кожної частини, включаючи зміст, висновки, список використаних джерел. На інших аркушах пояснювальної записки основний надпис виконується за формою додатку В. У графах основного надпису за формою додатків Б, В зазначають (номери граф показані в дужках):

·  у графі 1 – найменування розділу;

·  у графі 2 – позначення розділу;

·  у графі 3 – порядковий номер аркуша в межах розділу;

·  у графі 5 – скорочене позначення академічної групи;

·  у графі 6 – прізвища осіб, які підписали документ (без ініціалів);

·  у графі 7 – підписи осіб, які вказані у графі 6;

·  у графі 8 – дата підписання документа.

Останні графи не заповнюються.

Текст пояснювальної записки необхідно розташовувати так, щоб відстань від рамки аркуша до межі тексту на початку та в кінці рядка була не менше 3 мм, а відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм. Абзац у тексті починають відступом у межах 15-17 мм.

Текст пояснювальної записки поділяється на розділи відповідно до завдання. Кожному розділу присвоюють позначення документа. Позначення кожного розділу формують за схемою:

123.45.678.910.1112.1314.1516, де

123 – код підприємства-розробника (КТУ);

45 – літери скорочення назви студентської роботи (ПД – для дипломних проектів; РД – для дипломних робіт; ПК – для курсових проектів; РК – для курсових робіт; РБ – бакалаврська робота; РМ – магістерська робота; ЗД – домашнє завдання тощо);

678 – шифр спеціальності, за якою навчається студент (8.091401 – системи управління і автоматики, 7.090216 – гірниче обладнання, 6.09202 – технологія машинобудування. Перша цифра шифру позначає: 6 – бакалавр, 7 – спеціаліст, 8 – магістр);

910 – рік захисту роботи (08 – рік захисту 2008);

1112 –порядковий номер студента по журналу;

1314 – порядковий номер розділу пояснювальної записки (03 – номер розділу 5);

1516 – перші літери назви розділу або структури елементів пояснювальної записки (З – зміст; ВС – вступ; ПЗ – постановка задачі; ПРЗ – проектування задачі; В – висновки; Л – література).

Наприклад: КТУ.КП.7091401.08.11.01.ПЗ (КТУ – Криворізький технічний університет; КП – курсовий проект; 7091401 – спеціальність «Системи управління і автоматики»; 08 – рік виконання; 11 – номер студента за журналом; 01 – номер розділу пояснювальної записки; ПЗ – назва розділу «Постановка задачі»).