Вимоги до програмно-апаратного комплексу. Вибір СУБД. DBase і Visual DBase. Paradox. Microsoft Visual FoxPro. Microsoft Access

1.  Основи проектування програмних систем

До основних стадій розвитку програмної системи відносяться наступні:

·  постановка задачі,

·  розробка і проектування,

·  реалізація (програмування),

·  випробування й експлуатація системи,

·  виведення з експлуатації.

Ці етапи можуть частково перекриватися. Так, формулювання задачі не обов'язково повинно закінчуватися в той момент, коли починається розробка програм і підготовка даних[1]. Майже завжди продовжують виникати ті чи інші деталі, що вимагають узгодження з майбутніми користувачами. Переробка вже закінченої системи, зв'язана зі зміною зовнішніх умов, звичайно розглядається як елемент супроводу системи в ході її експлуатації, хоча при цьому приходиться аналізувати нові вимоги і вносити відповідні зміни, здійснювати їхню реалізацію і проводити випробування. Усе це може відбуватися ще до того, як система буде прийнята до промислової експлуатації. Система повинна проходити випробування як на етапах розробки і реалізації, так і у вже готовому виді. Спочатку випробування зводяться до консультацій з майбутніми користувачами: подібні консультації дозволяють чітко сформулювати вимоги до системи. На етапі розробки шляхом ретельного аналізу результатів рішення тестових задач виконується детальна перевірка проектної документації.

Структурний аналіз.

Формування остаточного проекту системи — надзвичайно різноманітний процес, який потребує від проектувальників не тільки професійної майстерності, але також витримки і терпіння. Уміння працювати з людьми для розробника не менш важливо, ніж знання обчислювальної техніки. Якщо в неавтоматизованих інформаційних системах допускається виникнення всякого роду особливих ситуацій, автоматизована система діє у всіх випадках стандартним чином. Тому при проектуванні велику увагу приходиться приділяти виявленню й усуненню різних деталей, що не мають прямого відношення до справи, що можуть зустрітися як у даних, так і в процедурах обробки, і, що немаловажне, переконанню захисників подібних деталей у тім, що вони не є істотними.

У міру того як проблемна ситуація проясняється і визначається, процедури збору, збереження і переробки інформації, розглянуті спочатку як щось єдине, поступово розділяються на окремі елементи даних і дії, які виконуються над цими даними. Метод дослідження, що починається з загального огляду системи і потім деталізується, здобуваючи ієрархічну структуру з усе більшим числом рівнів, прийнято називати структурним аналізом. Вимоги до системи і її передбачувані характеристики не можуть служити відправною крапкою, оскільки крім загального опису вони містять багато непотрібних деталей. Їх можна розглядати скоріше як мету і стандарти, до яких варто прагнути на всіх стадіях проектування. Верхній рівень структурного аналізу являє собою функціональний опис системи. Складання функціонального опису системи — це узагальнення всієї інформації, що стосується цілей проекту.

Розділення системи на функціональні елементи підкоряється цілком визначеним правилам. Саме загальне правило складається в наступному: необхідно відокремлювати те, що потрібно зробити, від того, яким чином це можна зробити.